Постанова № 40476712, 26.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року 810/4359/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Сан» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Сан» (далі-позивач, товариство) до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність надання послуг. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача також подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

На підставі наказу від 28.05.2014 №464 та направлення від 28.05.2014 №449 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Сан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ «Вербена-Н» за січень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 11.06.2014 №276/10-13-22-03-38193905, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 400431 грн, в т.ч. за січень 2014 року в сумі 400431 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ в Печерському районі м. Києва отримано акт від 03.04.2014 №1016/26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2014 року - лютий 2014 року. Цим актом встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Вербена-Н» директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, не підтверджено наявність складських приміщень, автомобільних та інших транспортних засобів, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності. Отже, ТОВ «Вербена-Н» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано письмові заперечення, які податковим органом залишенні без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 11.06.2014 №276/10-13-22-03-38193905 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 №0001442201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 500539 грн, у тому числі за основним платежем - 400431 грн, за штрафними санкціями - 100108 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Брайт-Сан» 20.09.2013 з ТОВ «Вербена-Н» укладено договір про надання послуг №20/09-2013, а саме: виконання комплексу робіт по генеральному прибиранню приміщень, а також проведення роботи з хімчистки килимового покриття, реставрації, чистки та полірування мармуру з нанесенням захисних полімерів та полірування мідних частин шоу кейсів магазину «SANAHUNT», що розташований за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 8/16. Сторонами до цього договору оформлено додаток №1 від 20.09.2013 та додаток № 2 від 23.09.2013, якими визначено перелік послуг, що надаються у відповідності до умов даного договору, а саме: роботи з реставрації, чистки та полірування мармуру, в тому числі, зарівнювання щілин мармуру; додаткові угоди № 1-5.

Зазначені роботи виконувались з 17.01.2014 по 26.01.2014 в магазині «САНАХАНТ», в якому здійснювалась торгівельна діяльність позивача, відповідно до Договору оренди № 2 від 01.06.2012 з урахуванням Додаткових угод № 1 від 22.08.2012 та № 2 від 01.01.2013, загальна площа орендованих приміщень 1643,4 кв.м.

Листом від 13.01.2014 ТОВ «Вербена-Н» просить забезпечити доступ до приміщень осіб, якими будуть виконуватись вказані вище роботи з реставрації, чистки та полірування мармуру, а саме: забезпечити доступ з 17.01.2014 по 30.01.2014 в нічний час в робочі та вихідні дні. Факт забезпечення доступу до приміщень магазину підтверджується копіями журналу відвідувань магазину, який ведеться охороною ТОВ «БРАЙТ САН» в наступні дати: 17.01.2014; 18.01.2014; 19.01.2014; 20.01.2014; 21.01.2014; 22.01.2014; 24.01.2014; 26.01.2014.

На підтвердження виконання цього договору сторонами належним чином оформлено акт надання послуг та податкову накладну. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунку.

Між ТОВ «Брайт Сан» (покупець) з ТОВ «Вербена-Н» (продавець) укладено договір №03/12-12 купівлі-продажу товарів від 03.12.2012. До цього договору сторонами укладено додаткову угоду № 2 про продовження терміну дії договору, специфікація №2, додаткова угода №1. На підтвердження виконання цього договору сторонами належним чином оформлено податкову та видаткову накладні. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунку.

У зв'язку з тим, що вулиця Грушевського була перекрита в січні-лютому 2014 року, покупцем було направлено продавцю листа із проханням здійснити доставку товару за адресою магазину (Грушевського, 8/16), але завчасно повідомити позивача про час доставки з метою своєчасного отримання узгоджень на в'їзд автомобілів через міліцейські кордони.

Зазначений лист позивача отримано ТОВ «Вербена-Н» 27.01.2014.

На підтвердження надходження товару та його використання в господарській діяльності позивача товариством надано службові записки заступника начальника служби безпеки товариства (Охріменко І.А.) від 22.01.2014 та від 25.01.2014, який повідомляє директора про необхідність вивезення товару з магазину за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 8/16, у зв'язку із вуличними протистояннями, наслідком яких стала пожежа будинку, розташованого поряд з магазином «САНАХАНТ» на Музейному провулку (бутік «ДАНІЕЛЬ») та затоплення підвалу магазину.

Директором ТОВ «БРАЙТ САН» видано Наказ № 3/П від 30.01.2014 про переміщення товару на склад за адресою м. Київ, вул. Марка Вовчка, 10-а. крім того, на підтвердження винесення цього наказу позивачем надано витяг з журналу реєстрації наказів по підприємству.

Транспортування товару здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2012 №01-10/2012, укладеного з ТОВ «Автовал» з урахуванням додаткової угоди №1, а також з урахуванням транспортних замовлень від 04.02.2014 та від 07.02.2014. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Автовал», що підтверджується платіжними дорученнями.

На підтвердження наявності орендованого приміщення площею 840,8 м2 за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 8/16 позивачем надано договір оренди №2 від 01.06.2012, додаткова угода №1 від 22.08.2012 до цього договору та акт приймання-передач орендованого приміщення, а також договір суборенди майна №0208/2013 від 02.08.2013 на орендоване приміщення за адресою м. Київ, вул. Марко Вовчок 10-А.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди 2014 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Судом досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вербена-Н».

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Вербена-Н», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Вербена-Н», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару та виконання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт купівлі-продажу товару та факти виконання робіт ТОВ «Вербена-Н», використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Вербена-Н» є належним чином зареєстровані юридичні особи, яка мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Вербена-Н» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ «Вербена-Н» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Вербена-Н» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ «Вербена-Н», які засвідчують передачу товару та виконання робіт, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Вербена-Н» підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: актом виконаних робіт, податковою та видатковою накладними, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд також бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та виконання робіт на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача по ланцюгу постачання, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Вербена-Н» та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вербена-Н», отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001442201 від 07.07.2014, видане ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Сан» судові витрати в сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.