Постанова № 40476707, 01.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року 810/3426/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" (далі-позивач, товариство) до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов’язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність виконання робіт. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Крім того надав письмові пояснення по справі, в яких додатково зазначив, що виконані роботи з водопідключення згідно з ДБН не передбачають проведення обов’язкового індивідуального випробування, а Київводоканалом при прийнятті (підключені до мережі) вимога про проведення індивідуальних випробувань висунута не була, у зв'язку з чим ці випробування не проводились.

Представник відповідача також подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити, надав до суду заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури, строком дії з 09.11.2010 по 09.11.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна інженерно-будівельна компанія" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури, строком дії з 09.11.2011 по 09.11.2014.

На підставі наказу від 27.12.2013 №280 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КБП №3" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" за період з 01.06.2013 по 30.06.2013. За результатами перевірки складено акт від 31.12.2013 №1565/22-00/32156847, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого, зокрема, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 283536 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ у Оболонському районі м. Києва отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Регіональна інженерно-будівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 31.08.2013, згідно з яким не встановлено місцезнаходження ТОВ «Регіональна інженерно-будівельна компанія» за податковою адресою. У ТОВ «Регіональна інженерно-будівельна компанія» відсутні об’єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період. Отже, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Регіональна інженерно-будівельна компанія» з ТОВ "КБП №3".

На підставі Акту перевірки від 31.12.2013 №1565/22-00/32156847 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000452204, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на 354420 грн, у тому числі за основним платежем – 283536 грн, за штрафними санкціями – 70884 грн.

Позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у Київській області на податкове повідомлення-рішення, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "КБП №3" (замовник) з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" (виконавець) укладено договір №12/78 від 14.03.2012, предметом якого є виконання будівельних робіт щодо водопостачання та каналізування "Житлового будинку з підземним паркінгом" за адресою м. Київ, вул. Тичини, 18-б, та додаткова угода №1 до договору. Факт виконання будівельних робіт позивачем підтверджується податковою накладною, локальними кошторисами, договірними цінами, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в). Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, вони надають можливість встановити суть господарської операції. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках.

Будинок прийнято в експлуатацію, він експлуатується відповідною організацією ОСББ «Тельбін Комфорт» на підставі договору про делегування господарсько-управлінських повноважень від 29.03.2013.

Факт наявності водопроводу та його придатності до використання підтверджується: актом опломбування від 20.09.2013, укладеного між ПАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Тельбін Комфорт», про проведення опломбування водолічильника та засувки; тимчасовим договором №11596/4-04 від 11.10.2013 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладений між ПАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Тельбін Комфорт»; актом обстеження водопостачання та водовідведення об’єкту від 14.10.2013, укладений між ПАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Тельбін Комфорт»; договором № 510414 від 25.09.2013 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між ПАТ «Київенерго» та ОСББ «Тельбін-Комфорт».

Укладеним договором між ТОВ "КБП №3" з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" передбачено виконання наступних робіт: підключення житлового будинку (м. Київ. вул. Тичини. 1 8-Б) до водопровідної мережі Д 300мм по вул. ІІІумського з подальшою її перекладною від просп. Тичини до вул. Березняківською з винесенням існуючих інженерних мереж з-під об'єкту на нормативну відстань, а також підключення житлового будинку (м. Київ, вул. Тичини. 18-Б) до каналізаційної мережі шляхом приєднання до каналізаційного колектора Д 700мм по вул. Шумського через існуючу камеру з подальшим встановленням 2-х витратомірів та рівнеміра на КНС «Березняки», реконструкцією 10-ти колодязів з заміною плит перекриття та люків на колекторів Д 700мм по вул. Шумського та з винесенням інженерних мереж з об’єкту на нормативну відстань. Необхідність виконання цих робіт встановлена Київводоканалом та Київавтодором згідно з технічними умовами №12095 від 21.03.2011 на водопостачання об’єкту, технічними умовами №12098 від 02.07.2012 на каналізування об’єкту; технічними умовами на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід’їзду № 187-4 від 22.06.2010, технічним завданням на встановлення 2-х витратомірів та рівнеміра на КНС «Березняки». На виконання цих робіт та технічні умови складено проект, який долучено до матеріалів справи.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв’язку з господарськими операціями з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару (робіт, послуг) за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія", використання позивачем отриманих послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочин не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія", які засвідчують виконання робіт, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання послуг.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт отримання платником податків послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2013 р. за формою КБ-3, податковою накладною, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема доказами подальшої передачі робіт (послуг) іншому замовнику.

Суд бере до уваги, що позивач та його контрагент мали чинну ліцензію на здійснення вказаного виду будівельних робіт.

Суд також бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача по ланцюгу постачання, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за отримання послуг, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ "Регіональна інженерно-будівельна компанія", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452204 від 29.01.2014, видане Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.