Рішення № 40476208, 09.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/3207/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»,

до Фізичної-особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 18 969,07 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Форофонтова-Гуз Г.Д.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 18 969,07 грн.

Провадження у справі № 911/3207/14 порушено відповідно до ухвали суду від 29.07.2014 року та призначено справу до розгляду на 12.08.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 12.08.3014 року без поважних причини не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання 12.08.2014 року, розгляд справи відкладався до 26.08.2014 року.

В судове засідання 26.08.2014 року відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання 26.08.2014 року, розгляд справи відкладався до 09.09.2014 року.

В судове засідання 09.09.2014 року відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Зважаючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та повторну неявку в судове засідання, а також враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Присутній в судовому засідання представник позивача повністю підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

04.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 185-13 (надалі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язувався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати такий товар (алкогольні напої в асортименті).

Асортимент, найменування, кількість, ціна товару зазначені та погоджені позивачем і відповідачем у видаткових накладних, на підставі яких передавався товар.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту його отримання.

На підставі зазначеного Договору відповідач отримував від позивача алкогольні напої, однак, своєчасно та в повному обсязі не оплачував їх вартість. Зокрема, відповідач отримав та не оплатив товар згідно наступних видаткових накладних:

- № 355103/348527 2013 року на загальну суму 741,30 грн.;

- № 369974/364444 від 24 грудня 2013 р. на загальну суму 800,94 грн.;

- № 377275/371883 від 31 грудня 2013 р. на загальну суму 555,66 грн.;

- № 377364/371894 від 31 грудня 2013 р. на загальну суму 664,56 грн. (з них борг 342,48 грн.).;

- № 9423/8838 від 21 січня 2014 р. на загальну суму 900,30 грн.;

- № 9424/8839 від 21 січня 2014 р. на загальну суму 738,06 грн.

Таким чином, в порушення своїх зобов'язань отриманий товар відповідач в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 4 078,74 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у визначені Договором строки. Також, в матеріалах справи наявні примірники видаткових накладних, підписані представниками обох сторін.

Оскільки, строк оплати товару визначений в п. 6.1 Договору протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, при визначенні настання строку виконання зобов'язання застосовується відповідна ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 078,74 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 330,32 пені, 417,76 грн. 20% річних та 308,07 грн. штрафу.

Сплата пені та штрафу в розмірі 7% передбачено відповіднимп. 7.1. Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, тому вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Таким чином, враховуючи, що штраф нарахований у визначеному Договором розмірі за зобов'язаннями, простроченими бульш ніж на 30 календарних днів, вимога позивача про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 20% річних передбачено п. 9.2. Договору, було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 20% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 35871504) основний борг в сумі 4 078,74 грн., пеню в сумі 330,32 грн., 20% річних в сумі 417,76 грн., штраф в сумі 308,07 грн. та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.