Постанова № 40476080, 28.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 серпня 2014 року 16 год. 30 хв. № 826/10031/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 травня 2014 року № 66226552202 та № 66326552202 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 14 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обгрунтування, поданих до суду через канцелярію 04 серпня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті у зв’язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 15 серпня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 серпня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду 26 серпня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 по 25 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 квітня 2014 року складено акт № 382/26-55-22-02/33784420 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалкранбуд" (далі - ТОВ "Глобалкранбуд") за серпень 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 688947,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2013 року у розмірі 725207,00 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 19 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 66226552202, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 725207,00 грн. за основним платежем та у розмірі 181302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 66326552202, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 688947,00 грн. за основним платежем та у розмірі 172237,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку проведено на підставі наказу від 10 квітня 2014 року № 1232, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки від 10 квітня 2014 року № 426/26-55-22-02 вручено особисто під розписку законному представнику позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював операції із встановлення та монтажу машин і устаткування, у зв’язку з чим мав фінансово-господарські взаємовідносини із TOB "Глобалкранбуд".

Зокрема, 25 липня 2013 між вказаними суб’єктами господарювання року укладено договір поставки № 250713/ек, за умовами якого TOB "Глобалкранбуд", як постачальник, зобов’язалось передати у власність позивача, як покупця, товар, який зобов’язався прийняти та оплатити його.

У додатку № 1 до договору, копія якого наявна у матеріалах справи, міститься перелік товару.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2, п. 3.2 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 договору поставки, оплата здійснюється безготівковим переказом грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадках, передбачених чинним законодавством, якість товару повинна підтверджуватися постачальником наданням покупцю сертифікату якості та/або інших документів, що підтверджують відповідність товару вимогам стандартів, інших нормативних документів.

Товар приймається покупцем за кількістю у місті доставки відповідно до товарно-супровідних документів: рахунок, видаткова та податкова накладна.

На підтвердження виконання умов договору поставки представниками позивача надано суду копії рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних.

На підтвердження обґрунтованості придбання позивачем за договором поставки товару та використання його у господарській діяльності представниками позивача надано суду копії укладених між позивачем, як виконавцем, та публічним акціонерним товариством "Укргідроенерго", як замовником, договорів про надання послуг від 27 березня 2013 року № 24Е, № 26Е та від 24 травня 2013 року № 50Е, за умовами яких виконавець зобов’язався за завданням замовника, за результатами проведених процедур закупівель, із використанням своїх матеріалів надати послуги з технічного обслуговування та ремонту електророзподільної і контрольної апаратури.

На підтвердження виконання умов перелічених договорів представниками позивача надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису.

У ході перевірки відповідачем взято до уваги інформацію, яка міститься в акті від 13 листопада 2013 року № 1887/26-59-22-07/38690306 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Глобалкранбуд" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень 2013 року, про те, що вказане товариство має ознаки "фіктивності", оскільки його засновник заперечує факт реєстрації суб’єкта господарювання з метою здійснення легальної фінансово-господарської діяльності.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв’язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, у разі заперечення особами, від імені яких або якими їх виписано, як й інші первинні документи у такому разі, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товару (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у таких податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому, що представниками позивача не надано суду доказів, які б підтвердили факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось протягом всього часу судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача, які містяться в акті перевірки, та, як наслідок, обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень.

Зокрема, представниками позивача не надано суду доказів на підтвердження здійснення оплати, зберігання та транспортування придбаного товару.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин