Ухвала суду № 40475440, 09.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5272/14 Головуючий 1 інст. - Бондаренко В.В.

Справа № 642/2176/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: поділ майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 01 липня 2014 року за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а :

До Ленінського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_3 з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований у Палаці одруження Дзержинського району м. Харкова, 02.04.1977 року, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено актовий запис №948; судові витрати, пов'язані з розірванням шлюбу, покласти на ОСОБА_3; розподілити між ними спільно набуте майно, визнавши за ним право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_3 (набуте ОСОБА_3 у якості спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_4) та автомобіль RENAULT MEGAN, державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований на ім`я відповідача, а також визнати в цілому право власності на усе рухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_3 станом на дату затвердження мирової угоди; визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім`я відповідача (на яку він у 2012 році зробив договір дарування на користь відповідача), житловий будинок АДРЕСА_2, що також зареєстрований на ім`я відповідача, та на усе рухоме майно, що знаходиться у квартирі по вул. Соціалістичній та житловому будинку з надвірними будівлями по вул. Миру.

Між сторонами 16 квітня 2014 року була укладена мирова угода.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 01 липня 2014 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом оплати судового збору у розмірі 3654,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу закрити з підстав задоволення клопотання про затвердження мирової угоди та визнати мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем, укладену ними 16.04.2014 року.

Зокрема, в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

Стверджує, що до початку розгляду справи спочатку позивач збільшив обсяг позовних вимог, а згодом сторони надали мирову угоду та клопотання про її затвердження.

Вказує, що ухвалою районного суду від 18.04.2014 року провадження по даній справі було роз'єднано та виділено вимоги у частині розподілу спільного майна подружжя у самостійне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду від 18.04.2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

Пізніше, ухвалою районного суду від 07.05.2014 року позовну заяву ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя було залишено без руху для оплати судового збору, яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.06.2014 року була скасована.

Зазначає, що судом першої інстанції порушено ч.5 ст.6 Закону України "Про судовий збір", бо в оскаржуваній ухвалі помилково визначений даний спір як спір про визнання права власності, у зв'язку з чим була встановлена ставка судового збору для відповідної категорії справ, оскільки за даною справою факти невизнання, порушення або припинення права власності відсутні, а предметом спору є саме розподіл майна, набутого на праві спільної сумісної власності, тобто жодного спору про право між сторонами не виникало.

Вважає, що судом було проігноровано вимоги Закону України "Про доступ до судових рішень", а саме визначений в ньому порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Звертає увагу на те, що у доданих ним матеріалах справи, з метою однакового застосування законодавства, міститься аналогічна судова практика щодо вирішення цієї категорії справ.

Крім того вказує, що ст. 119, 120 ЦПК України можуть застосовуватись судом лише на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви та під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, проте суд не врахував той факт, що вказана справа надійшла йому в провадженні вже на стадії її розгляду.

Зазначає, що замість затвердження мирової угоди суд своєю ухвалою провадження роз'єднав, з чого вбачається, що позовна заява в частині поділу майна була фактично прийнята судом до розгляду, а відтак вона не перебувала на стадії вирішення питання про відкриття за нею провадження.

Вказує, що мирова угода була укладена у відповідності до вимог закону, стосувалась лише прав та обов'язків сторін та предмета позову, тобто суд не мав права вирішувати питання щодо сплати судового збору, ігноруючи надане до суду клопотання про затвердження мирової угоди, оскільки повинен був розгляднути питання щодо визнання або відмови у визнанні мирової угоди, що була укладена між сторонами у справі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу, в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначена ціна позову, зазначення якої є обов'язковим для вимог майнового характеру, а також не сплачено судовий збір та не надано доказів звільнення позивача від його сплати.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про розподіл майна подружжя, яке має відповідну вартість, тобто вимоги є майновими.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність сплати судового збору і правильно зазначив норму Закону України «Про судовий збір», а саме ст.4 і визначив розмір судового збору 3654 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то вони не є обґрунтованими, оскільки діючим процесуальним законодавством передбачено залишення позову без руху і після відкриття провадження у справі п.8 ст.207 ЦПК України.

Крім того, визнання судом мирової угоди можливе лише за позовною заявою поданою у відповідності до ст. 119-120 ЦПК України і за умов сплати судового збору.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З огляду на те, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального законодавства, судова колегія підстав для скасування ухвали не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.1 ч.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 01 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -