Постанова № 40474958, 11.09.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 року Чернігів Справа № 825/2885/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ''СП Транс Люкс'' про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Корюківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ''СП Транс Люкс'' в якому просить зняти арешт з майна, яке належить ТОВ ''СП Транс Люкс'', що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна № 1/24-019 від 26 червня 2011 року, а саме: пристрій Л-1 для розпиловки деревини; пристрій для розводки пил RWM з розводом; пристрій для заточки пил напівавтомат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання позову за ТОВ «СП Транс Люкс» рахується податкова заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 138 185,94 грн., яка виникла починаючи з 2010 року. Податковим керуючим Корюківської ОДПІ 21 червня 2011 року складено акт опису майна ТОВ «СП Транс Люкс» в податкову заставу №1/24-019. Однак, незважаючи на те, що частина майна ТОВ «СП Транс Люкс» перебуває в податковій заставі, старшим державним виконавцем відділу ДВС Корюківського РУЮ М.О. Левченко винесено постанову № б/н від 11 квітня 2013 року, якою накладено арешт на частину майна, що належить ТОВ «СП Транс Люкс», в тому числі на майно, що знаходиться в податковій заставі згідно акта опису майна № 1/24-019 від 21.06.2011 року. На підставі цієї постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено обтяження у вигляді арешту того ж майна, що перебуває у податковій заставі (запис № 7 від 5.08.2013 року за № 13832239), що унеможливлює вчинення податковою дій щодо реалізації майна, яке описано в податкову заставу, в порядку ст. 95 Податкового Кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся в установленому порядку, в заяві від 11.09.2014 року просив розглядати справу без участі представника, в прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялась в установленому порядку, причини неявки суду не відомі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2011 податковим керуючим ДПІ у Корюківському районі Чернігівської області складено акт опису майна № 1/24-019 в податкову заставу (а.с. 11).

Податковим органом зареєстровано право податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить копія витягу від 30.07.2014 (а.с. 12-15).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Корюківського РУЮ Левченком М.О. від 11 квітня 2013 року № б/н накладено арешт на майно, що належить ТОВ ''СП Транс Люкс'' (а.с. 16).

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 у справі №826/20455/13-а, яка набрала законної сили, надано дозвіл Корюківській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «СП Транс Люкс» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (згідно акту опису № 1/24-019 від 21.06.2011 року) (а.с. 17-19).

Посилаючись на неможливість вчинення дій щодо реалізації майна, яке описано в податкову заставу, податковий орган вважає, що на підставі положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Закону України "Про виконавче провадження" слід зняти арешт з майна, що знаходиться в податковій заставі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зважає на наступне.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Щодо правового регулювання податкової застави суд звертає увагу, що п.п. 14.1.155. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України дає визначення поняття податкової застави і зазначає, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1. ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п. 89.1. ст. 89 Податкового кодексу України).

Пункт 88.2. ст. 88 Податкового кодексу України передбачає, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями статті 4 Закону України від 18.11.2003 №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" податкова застава відноситься до публічних обтяжень.

Статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено правові наслідки реєстрації обтяження. Частинами 2, 3 зазначеної статті регламентовано, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте, воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону (п. 90.1. ст. 90 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд зазначає, що особа, яка зареєструвала публічне обтяження раніше має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими заставодержателями, і відповідно, оскільки позивачем зареєстровано раніше обтяження майна товариства з обмеженою відповідальністю «СП Транс Люкс», аніж відділом ДВС Корюківського РУЮ, то обтяження податкового органу має вищий пріоритет над обтяженням накладеним органом державної виконавчої служби.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 у справі №826/20455/13-а, яка набрала законної сили, надано дозвіл Корюківській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю «СП Транс Люкс» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (згідно акту опису № 1/24-019 від 21.06.2011 року).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до п. 89.5. ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

Згідно ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Проте, всупереч вищезазначених вимог, постанова про накладення арешту на майно боржника від 11.04.2013 року була винесена відповідачем не для задоволення вимог податкового органу та в подальшому в Державному реєстрі зареєстровано обтяження у вигляді арешту майна ТОВ «СП Транс Люкс», що перебуває у податковій заставі.

Частиною 7 статті 54 Закону № 606-ХІV передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до частини 2 статті 60 зазначеного вище Закону № 606-ХІV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. В силу положень частини 5 цієї ж статті, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

За змістом положень наведених норм чинного законодавства, податковий орган, як заставодержатель, наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі. Обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ''СП Транс Люкс'' є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зняти арешт з майна, яке належить ТОВ ''СП Транс Люкс'', що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна № 1/24-019 від 26 червня 2011 року, а саме: пристрій Л-1 для розпиловки деревини; пристрій для розводки пил RWM з розводом; пристрій для заточки пил напівавтомат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Заяць