Ухвала суду № 40473620, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20228/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Кушкової Н.М.

представника відповідача Гостило А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. №0000622260 та №0000632260, від 05.02.2013 р. №0000452260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) за червень 2011 року та по взаємовідносинам з МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за вересень 2011 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт від 28.09.2012 р. №3145/22-621-30727396.

Згідно з висновками даного акту, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на загальну суму 233363,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - на суму 141950,00 грн., за вересень 2011 р. - на суму 91413,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 25367,00 грн.

У зв'язку із цим, на підставі наведеного акту відповідачем 16.10.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0006032260 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 291703,00 грн., з яких 233363,00 грн. - за основним платежем, а 58340,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000622260 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 25367,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (код за ЄДРПОУ 36638401) та МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) за 2-3 кв. 2011 року, за результатами якої складено Акт від 24.01.2013 р. №291/22-621-30727396, згідно з висновками якого, позивачем порушено вимоги пп.138, п.138 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 297540,00 грн., а саме за 2-3 кв. 2011 рік всього сумі 297540,00 грн., за 2-й кв. 2011 року - 163243,00 грн., за 3-й кв. 2011 року - 134297,00 грн.

На підставі даного акта контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000452260 від 05.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 297540,00 грн., з яких 297540,00 грн. - за основним платежем.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, при цьому виходив з того, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за Договором від 23.05.2011 р. та Договором №73, в той же час відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на приписи спеціальних норм, зокрема частини другої статті 195 цього Кодексу, відповідно до якої суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Отже апеляційний суд з власної ініціативи може дослідити докази, які не було надано до суду першої інстанції, лише у випадках наведених вище.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено аналогічні за змістом та умовами договори:

від 23.05.2011 б/н із ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" (постачальник);

від 19.08.2011 № 73 із МПП "Футура" (постачальник).

Згідно з умовами даних договорів, постачальники зобов'язані у визначений договором строк виконати роботи, та передати у власність покупця товар, вказаний у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи на умовах даного договору (п. 1.1). Згідно з п. 2.1 договорів, ціни вказуються в додатках до договору. Пунктом 3.1 договорів встановлено, що покупець зобов'язаний на протязі не більше 3 банківських днів з моменту підписання додатку здійснити платіж на розрахунковий рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем надано акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні дорученнями та банківські виписки.

Укладення зазначених договорів позивач мотивує необхідністю виконання ним зобов'язань за договором із ТОВ «Ессе Продакшн Хаус» від 18.05.2011 б/н., тобто ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" були залучені, як субпідрядники.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової перевірки позивачем по взаємовідносинам із ТОВ «НКФ «Антаго» за червень 2011 року та з МПП «Футура» за вересень 2011 року були надані: свідоцтво про державну реєстрацію; довідка форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків; довідка з ЄДРПОУ TOB "ПС-ХОЛДІНГ"; протокол № 1 Загальних зборів TOB "ПС-ХОЛДІНГ" від 16.11.09 про перерозподіл Статутного капіталу; протокол № 14 від 16.11.09 Загальних зборів учасників TOB "ПС-ХОЛДІНГ" про призначення директора; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_5; договір оренди № 3/2008 від 01.02.12, укладений з філією № 7 підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"; договір б/н від 23.05.11, укладений з TOB "НКФ "АНТАГО" про проведення робіт; податкова накладна № 106 від 24.06.11; акт № 240603 від 15.06.11 здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкова накладна № 46 від 15.06.11; акт № 150602 від 15.06.11 здачі-прийняття робіт (надання послуг); реєстр отриманих та виданих податкових накладних; оборотно-сальдова відомость по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; договір № 73 від 19.08.11, укладений з МПП "ФУТУРА" про проведення робіт; податкова накладна № 58 від 09.09.11; акт № 090906 від 09.09.11 здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкова накладна № 59 від 09.09.11; акт № 090907 від 09.09.11 здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкова накладна № 47 від 06.09.11; податкова накладна № 175 від 26.09.11; реєстр отриманих та виданих податкових накладних; оборотно-сальдова відомость по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Досліджуючи надані позивачем документи, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що із наданих позивачем актів здачі-приймання робіт не можливо встановити, які саме роботи були виконанні ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" та чи мають вони будь-яке відношення до Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73.

Таким чином, зазначені документи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки всупереч наведеним вище приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88, вони не містять відомостей про зміст та обсяг господарської операції, на виконання якої їх складено, а отже не є належним та допустимим в розумінні КАС України доказом,

Крім того, надані позивачем акти здачі-приймання робіт (№240603 від 15.06.2011 р.; №090906 від 09.09.2011 р.; №090907 від 09.09.2011 р.) на неповну суму, а саме, на загальну суму 898180,00 грн., в т.ч. ПДВ 149696,67 грн.

З платіжних доручень та банківських виписок слідує, що позивачем були перераховані ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та МПП "Футура" кошти на загальну суму 826200,00 грн., в т.ч. ПДВ 137700,00 грн., з яких 448700,00 грн., в т.ч. ПДВ 74783,33 грн., як вбачається з призначення платежу, були сплачені за договором від 25.02., тобто не на виконання умов Договору від 23.05.2011 р. та Договору №73 від 19.08.11 р.

За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, тобто, позивачем не доведено, що об'єктивний зміст операцій із вказаними контрагентами відповідає задекларованому.

Відповідно до частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги додатково надані позивачем під час апеляційного провадження копії документів, оскільки їх не було надано ані до перевірки, ані в суд першої інстанції, при цьому позивач жодним чином не обґрунтував їх неподання.

Як висновок, враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за Договором від 23.05.2011 р. та Договором №73, в той же час відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС-Холдінг" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 15 вересня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.