Постанова № 40473571, 12.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року о 12 год. 18 хв.Справа № 808/8694/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

до Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про скасування постанови, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 листопада 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.09.2013 №18340.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звернення стягнення на заробітну плату сталося в слідстві порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності та ситуації при якій Постанову про добровільне виконання не можливо виконати (вислано після закінчення установленого виконавцем строку).

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що грошові кошти, які надійшли на депозит Заводського ВДВС ЗМУЮ від бухгалтерії ТОВ «Техенергохім», стягнені із заробітної плати ОСОБА_1 по сплаті штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій розподілені відповідно до ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не прибув. 11 серпня 2014 року через службу діловодства суду подав клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. 21 липня 2014 року через службу діловодства суду подав заперечення, в яких просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обстави суд приходить до висновку, що є можливим розглянути адміністративну справу у порядку письмового провадження без участі представників сторін на підставі матеріалів, які містяться в адміністративній справі.

Відповідно ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 до Заводського ВДВС ЗМУЮ на виконання надійшов виконавчий документ з виконання Постанови від 27.05.2013 №332/1668/13-ц виданої Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 170,00 грн.

06.08.2013 у відповідності до ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ЄДРВП №39180066 до виконання постанови від 27.05.2013 №332/1668/13-ц виданої Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 170,00 грн. Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження направлена боржникові на адресу зазначену у виконавчому документі.

У відповідності до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» боржникові надано строк для самостійного виконання рішення до 13.08.2013.

На підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення.

14.08.2013 державним виконавцем винесено Постанову про стягнення виконавчого збору.

03.09.2013 за правилами пункту 1 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника (згідно виконавчого документа боржник працює на ТОВ «Техненергохім»).

10.12.2013 на депозит Заводського ВДВС ЗМУЮ надійшли грошові кошти від бухгалтерії ТОВ «Техенергохім», стягнені із заробітної плати ОСОБА_1 по сплаті штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій розподілені відповідно до ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».

12.12.2013 державним виконавцем за змістом пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19.08.2013 №332/1668/13-п провадження №33/778/383/13 Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2013 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 163-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 скасовано. Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з пред'явленням цього виконавчого документа.

Таким чином, зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» чітко вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору є фактичне здійснення державним виконавцем дій (заходів) з примусового виконання судового рішення.

Положеннями статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначено заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Аналіз наведених норм дає змогу зробити висновки щодо наявності у боржника обов'язку добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5 (далі - Інструкція) передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Пунктом 4.16.1. Інструкції встановлено, що у разі невиконання рішення у строк установлений для добровільного виконання, з боржника постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом.

Суд, ознайомившись із наданою відповідачем копією Постанови Апеляційного суду Запорізької області від 19.08.2013 №332/1668/13-п провадження №33/778/383/13 встановив, що адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Крім того, як вбачається з ч. 1 ст. 68 Закону, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Враховуючи наведене, суд вважає, що винесена 03.09.2013 старшим державним виконавцем Н.В. Якименко Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови від 03.09.2013 №18340 аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 03.09.2013 №18340.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова