Постанова № 40469659, 29.07.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2313/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кузьменко Н.А.,

при секретарі - Поповій К.Г.

за участю: представника позивача - Глущенко А.П.

представник відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними, -

встановив:

04 липня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні з позовними вимогами про визнання протиправними дій ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсона шляхом застосування штрафів до УПФУ в м.Херсоні, як спонукання до виплати коштів за рішеннями суду за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсона безпідставно та неправомірно зобов'язує УПФУ вчинити протизаконні дії спрямовані на взяття без відповідних бюджетних асигнувань видатків та здійснити їх з перевищенням бюджетних призначень. Надбавки до пенсії за минулі роки на підставі судових рішень не передбачені в Державному бюджеті України, а тому відсутня вина позивача у невиплаті зазначеної допомоги. Представник позивача посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки, він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні знаходяться виконавчі провадження ВП № 38142214, 38491441, 38276483 щодо примусового виконання виконавчих листів № 2а-3807/10 від 01.06.2013 року, № 2а-5797/11 від 24.01.2013 року та № 2а-2376/11 від 09.02.2012 року виданих Комсомольським районним судом про зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком із розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати.

На підставі заяв стягувача та ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення.

У зв'язку з невиконанням рішень судів в частині виплати надбавки до пенсії у ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем 19.05.2014 року та 21.05.2014 р. винесено постанови про накладення на УПФУ у місті Херсоні штрафів у розмірі 680,00 грн.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Відповідно до ч. 2 ст.75 Закону № 606-ХІV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Статтею 89 Закону № 606-ХІV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Зі змісту вищезазначених норм слідує, що у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, останній зобов'язаний прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у розмірі, передбаченому статтею 89 Закону № 606-ХІV.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що поважною причиною невиконання рішень судів в частині здійснення виплат пенсій є відсутність бюджетного фінансування, оскільки вказані обставини не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, шляхом визнання протиправними дій ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсона шляхом застосування штрафів до УПФУ в м.Херсоні, як спонукання до виплати коштів за рішеннями суду за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки, штрафи за невиконання рішення суду накладались державним виконавцем по конкретним виконавчим провадженням, а тому позивачу необхідно звертатись до суду з позовними вимогами щодо скасування постанов про накладення штрафів.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

Зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) зазначено, що «Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13 травня 1980)».

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій державного виконавчої служби.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вимог частини 3статті 160 КАС України, в судовому засіданні 29 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 серпня 2014 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 11.5