Постанова № 40468902, 09.09.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року справа № 823/2518/14

м. Черкаси

10 год. 01 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді -Паламара П.Г.,

при секретарі- Шоколенко Т.М.,

за участю представників позивача Мушинської М.В., Сокола О.М. - за довіреністю, представника відповідача Дмитренко Ю.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про визнання нечинним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просить:

- визнати нечинним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 30.04.2014р. №166 в частині п.5 отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (підземними водами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без належних на те підстав 30 квітня 2014 року був прийнятий припис №160, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення, а саме, відсутність у позивача спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами(підземними водами). Позивач зазначає,що стаття 23 Кодексу України про надра дозволяє видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, якщо продуктивність водозабору не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Відтак, вважає припис від 30.04.2014р. №160 Державної екологічної інспекції у Черкаській області в частині зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) нечинним, та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача свої позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити повністю з мотивів зазначених у поданому до суду запереченні.

Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» зареєстроване як юридична особа 27.02.2001р. Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 31412956. Види діяльності за КВЕД -2010: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, розведення свиней.

Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства позивача в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено акт від 30.04.2014р.

Проведеною перевіркою встановлено, що у позивача відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги ст.16, ст.19, ст.21та ст. 23 Кодексу України про надра.

На підставі акта перевірки винесено припис від 30.04.2014р. №160 щодо усунень виявлених порушень, яким зобов'язано позивача в термін до 15.08.2014р.отриматиспеціальнийдозвіл на користування надрами (підземними водами).

Не погоджуючись з вищевказаним приписом та актом планової перевірки, позивач звернувся до суду за їх оскарженням.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України про надра (далі - Кодекс)користування надрами здійснюється на підставі спеціальних дозволів. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач отримав дозвіл на спеціальне водокористування за № Укр 5442-А1Чрк з лімітом забору свіжої води 23,229 тис.м3/рік; 86,81м3/ добу, ціль водокористування - господарсько-питні та виробничі потреби.

У розділі «Інші умови водокористування зобов'язано ТОВ «Продсільпром» виконати вимоги Державної екологічної інспекції у Черкаській області, викладені в листі від 04.04.2012р. №1243/02, в якому надана пропозиція до 20.09.2012р.

Представник відповідача зазначив, що Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Черкаській області помилково зазначено вказаний лист необхідно виконати вимоги викладені в листі від 20.03.2012р. № 1004/03 щодо отримання до 20.09.2012р. спеціального дозволу (ліцензію) на користування надрами (підземні води).

Крім того суд зазначає, що не погоджуючись з вимогами припису відповідача позивач листом від 31.07.2014 року № 94 підтвердив факт виконання вимог дозволу на спецводокористування щодо оформлення товариством дозволу на користування надрами (підземною водою).

Відповідно до ст. 21 Кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 23 Кодексувстановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Також, при вирішенні спору суд враховує, що відповідно до вимог статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» від 30.05.2011 № 615, дозвіл на видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб видається без проведення аукціону.

При цьому п. 2 вищевказаного Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами встановлено, що дозволи видаються Державною службою геології та надр України.

Відповідно до положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №391/2011діяльність Державної служби геології та надр України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство екології і природних ресурсів України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного припису позивачем порушено вимоги природоохоронного законодавства, що полягає у не підготовці позивачем у встановлені строки, документів для отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (підземними водами).

Суд звертає увагу, що позивачу надано дозвіл на спеціальне водокористування, при цьому однією з умов водовикористання є виконання вимог Державної екологічної інспекції в Черкаській області, що викладені в листі від 20.03.2012р. № 1004/03, в якому необхідною умовою надання дозволу на спец водокористування є отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (підземними водами) до 20.09.2012р.

Позивач в порушення вимог природоохоронного законодавства не підготовив документи на отримання дозволу на користування надрами (підземні води) та не надав доказів звернення щодо отримання дозволу.

Тому суд приходить до висновку про правомірність здійснення відповідачем перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що оформлена актом від 30.04.2014р., на підставі якого прийнято оскаржуваний припис від 30.04.2014 року №160.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду України від 09.10.2012р. в справі №2а-2578/12/2670 та в постанові Вищого Адміністративного суду України від 21.12.2010р. у справі №К-23949/10.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.3 ст.2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 15 вересня 2014 року