Рішення № 40466497, 04.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/89/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 Справа № 908/2259/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.. Мазіна, 65/97)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 5173 грн. 43 коп.

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача - Дігтяренко В.С., дов. № 4 від 10.01.2014 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 5445 грн. 81 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Розгляд справи, призначений на 06.08.2014 р., відкладався до 20.08.2014 р., 04.09.2014р. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням позивача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 04.09.2014 р.

В судовому засіданні 04.09.2014 р. позивачем заявлено про уточнення позовних вимог. Після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 5173 грн. 43 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.ст. 11, 16, 387, 1212, 1213 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що позивач, як виконавець послуг з теплопостачання, здійснює постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_2, в тому числі і до нежитлового вбудованого приміщення площею 43,4 кв.м., яке згідно з договором № 297 купівлі-продажу убудованого приміщення шляхом викупу належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Факт централізованого опалення нежитлових помешкань першого поверху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 зафіксовано та підтверджується актом від 22.11.2012 р. та актом від 05.11.2013 р. У зв'язку з відмовою відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення вищезазначеного об'єкту позивач звертався до господарського суду з вимогами про укладення відповідного договору. Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2013 р. по справі № 908/2709/13 зобов'язано ФО-П ОСОБА_2 укласти з ПуАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» договір № 105 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення. Рішення набрало чинності 25.11.2013 р. Таким чином, вказує позивач, відповідач, як власник убудованого приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 43,4 кв.м. отримував без договору (безпідставно) теплову енергію, вироблену позивачем з листопада 2012 р. по листопад 2013 р. За зазначений період відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 5173 грн. 43 коп., яку позивач просить стягнути з ФО-П ОСОБА_2

Відповідач в судове засідання 06.08.2014 р. свого представника не направив, клопотав про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки представника. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено. В судове засідання 20.08.2014 р. відповідач свого представника не направив вдруге, клопотав про відкладення розгляду справи та надав відзив на позовну заяву. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено. В судове засідання 04.09.2014 р. відповідач свого представника не направив, клопотав про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою та заявив клопотання про зупинення провадження по справі.

Суд зазначає, що, по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. У даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з статтею 28 ГПК України. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.09.2014 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2013 р. по справі № 908/2709/13 за позовом ПуАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання укласти договір, суд знаходить заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи. При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі у зв'язку з обмеженістю предмету позову.

Суд зазначає, що позовні вимоги у справі № 908/2709/13 та у справі № 908/2259/14 не пов'язані та є такими, що виникають з різних правових підстав.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що заявлені позовні вважає необґрунтованими внаслідок відсутності договірних відносин з позивачем з питання теплопостачання, оскільки діюче законодавство вимагає обов'язкового укладення договору. Крім того, вказує, що розрахунок заявленої до стягнення суми не може вважатися належним і відповідним доказом, оскільки не підтверджується первинними документами бухгалтерського об'явку про витрати виконавця послуг по даному приміщенню відповідача, нормативно-правовими актами про затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення, не містить технічного паспорту приміщення з даними про опалювальну площу приміщення відповідача, та інших показників, які впливають на визначення розміру щомісячної плати за теплопостачання, і які є підставою для формування тарифів відповідно до Постанов КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та від 10.07.2006 р. № 955. Позивач також не надав доказів про покази загально-будинкового лічильника теплової енергії, які відповідно до постанови КМУ від 21.07.2005 р. № 630 є єдиною підставою для нарахування плати за послуги з централізованого опалення. Стягнення плати за централізоване опалення без урахування показів приладів обліку теплової енергії зазначеним нормативним актом заборонено. Також відповідач вказує, що приміщення по АДРЕСА_2 належить на підставі договору купівлі-продажу громадянці ОСОБА_2 як фізичній особі і використовується нею як фізичною особою, тому спір непідвідомчій господарському суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Як встановлено, відповідно до статутних документів Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» основним предметом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її постачання. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.09.2005 р. № 546 позивача визначено виконавцем послуг з теплопостачання.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст.. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з листопада 2012 р. по листопад 2013 р. теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

Судом встановлено, що приміщення загальною площею 43,4 кв.м. по АДРЕСА_2, в яке постачалася теплова енергія, належить відповідачу на праві власності на підставі договору № 297 купівлі-продажу убудованого приміщення шляхом викупу від 15.05.2007 р.

Суд зазначає, що між сторонами відсутні договірні відносини з поставки теплоенергії в зазначений період. Листом від 02.10.2012 р. відповідач звертався до позивача з заявою про розгляд питання про подачу тепла з початку опалювального сезону в приміщення по АДРЕСА_2. Факт централізованого опалення нежитлового приміщення за зазначеною адресою без оформлення договору купівлі-продажу теплової енергії з відповідачем виявлено та зафіксовано актом від 22.11.2012 р., складеним комісією позивача за участю представника відповідача. В зазначеному акті вказано, що споживача підключено до центрального опалення, встановлені опалювальні прилади та споживач отримує тепло в повному обсязі з 22.11.2012 р. Також, за результатами обстеження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, яке належить на праві власності ОСОБА_2, встановлено, що в приміщенні розміщується магазин, в якому здійснюється підприємницька діяльність, приміщення підключено до централізованого опалення, про що складено акт від 05.11.2013 р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач як власник убудованого приміщення за адресою АДРЕСА_2 в м.Бердянськ загальною площею 43,4 кв.м. з 22 листопада 2012 р. по 24 листопада 2013 р. отримував без укладення договору теплову енергію, вироблену позивачем. Обмежити постачання теплової енергії відповідач не міг, оскільки приміщення є вбудованим у житловий будинок, який має єдину систему централізованого теплопостачання (про що свідчить договір купівлі-продажу № 297, проект розрахунку теплових навантажень приміщення за адресою АДРЕСА_2 в м.Бердянськ).

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 р. № 169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду від 22.11.2005р. № 4" "Про затвердження порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання", відключенню від мереж централізованого опалення підлягають лише окремі житлові будинки. Відключення окремих приміщень житлового будинку не передбачено чинним законодавством.

Заперечення відповідача щодо відсутності договору з теплопостачальною організацією не є обставиною, що звільняє відповідача від оплати, оскільки його приміщення опалювалося, тобто він отримував теплову енергію.

За період з 22.11.2012 р. по 24.11.2013 р. відповідачем отримано теплову енергію на суму 5173 грн. 43 коп. Вартість поставленої відповідачу теплової енергії в спірний період обчислювалась згідно діючого тарифу, який встановлений рішенням виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14.02.2012 р. «Про встановлення тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів». Зазначеним рішенням № 95 від 14.02.2012 р. встановлено двоставкові тарифи, які введено в дію з 01.03.2012 р. (опубліковано 23.02.2012 р. в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації - органі місцевого самоврядування газеті «Південна зоря»), позивачем у цьому ж засобі масової інформації опубліковано інформацію про встановлення плати за приєднане теплове навантаження (абонентську плату), що сплачується щомісяця протягом року в розмірі 52,34 грн. за 1000 ккал/год, та плату за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 717,16 грн. за 1 Гкал. Зазначені рішення органу місцевого самоврядування не визнано недійсними, чинність їх не припинено. Обсяг спожитої теплової енергії позивачем розраховано з урахуванням теплового навантаження на об'єкт відповідача та діючих тарифів у відповідний період, про що свідчить складений відповідно до приписів діючого законодавства робочий проект розрахунку теплових втрат приміщення ПП ОСОБА_2 (за адресою АДРЕСА_2), виконаний ліцензійною організацією у 2012 році згідно з заявою ОСОБА_2, з урахуванням, в тому числі, опалювальної площі приміщення.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 26.10.2012 № 456 "Про початок опалювального сезону 2012-2013 року" вирішено: теплопостачальним організаціям розпочати надання теплової енергії на опалення споживачам міста при досягненні середньодобової температури зовнішнього повітря не вище + 8?с протягом трьох днів поспіль, але не пізніше 26.10.2012.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 09.04.2013 № 176 "Про закінчення опалювального сезону 2012-2013 років" вирішено: рекомендувати усім керівникам промислових підприємств, установ і організацій усіх форм власності та підпорядкованості, що мають котельні та відпускають теплову енергію організаціям, установам та населенню міста, продовжити постачання теплової енергії на потреби централізованого міського теплозабезпечення до 12.04.2013.

В рішенні виконавчого комітету Бердянської міської ради "Про початок опалювального сезону 2013-2014 років" від 04.10.2013 р. № 348 зазначено, що теплопостачальні організації мають розпочати надання теплової енергії на опалення споживачам міста з 06.10.2013р.

Листом № 1834 від 09.04.2014 р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії. Відповідач відповідь на лист не надав, вартість спожитої теплової енергії не сплатив.

Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за спожиту ним теплову енергію в період з 22.11.2012 р. по 24.11.2013 р. в сумі 5173 грн. 43 коп.

Оскільки відповідач, отримавши теплову енергію на опалення приміщення, яке належить йому на праві власності, не здійснив її оплати, він безпідставно зберіг кошти, які повинен був витратити на оплату теплової енергії.

Відповідно до ст..1212 ЦК України, приписами якої позивач обґрунтовує свої вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є 1) збереження особою майна, яке мало б бути нею витрачене; 2) втрата або зменшення майна у іншої особи; 3) причинний зв'язок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою іншою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, самого потерпілого чи третіх осіб. Несплата послуг, якими фактично скористався набувач (за відсутності договірних відносин) є підставою для потерпілого (як визначено у ст.. 1212 ЦК України) вимагати повернення збереженого майна. Під "майном" зазначеною статтею розуміються як предмети матеріального світу, так і майнові або зобов'язальні права.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, отримуючи теплову енергію на опалення об'єкту без договору та не здійснюючи оплати за отримане тепло, ФОП ОСОБА_2 безпідставно зберегла кошти, які мала б витрати на його оплату, а ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» витратило свої кошти на вироблення та доставку теплової енергії у приміщення, яке належить відповідачу.

Розмір безпідставно збереженого відповідачем майна, заявленого позивачем до стягнення в сумі 5173 грн. 43 коп. за період з 22.11.2012 р. по 24.11.2013 р. підтверджується матеріалами справи. При цьому доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку вартості отриманої теплової енергії (безпідставно збережених грошових коштів) з підстав, викладених у відзиві, суд знаходить хибними.

Відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальна послуга у вигляді постачання теплової енергії споживачу надається за цінами (тарифами), які затверджуються органом місцевого самоврядування для надання на відповідній території. Законом України «Про теплопостачання» встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування теплової енергії та затверджується органом місцевого самоврядування. Таким чином, посилання відповідача на відсутність документів бухгалтерського обліку про витрати виконавця послуг (позивача) по приміщенню підприємця за відсутності загальнобудинкового лічильника, є надуманими, оскільки будь-яким іншим способом не може бути обраховано вартість теплової енергії, що споживається (в тому числі без договору), крім встановленого законодавчо.

Також безпідставними є посилання відповідача на порушення судом правил підвідомчості спору з огляду на те, що приміщення належить відповідачу як фізичній особі.

Відповідно до ст. 24 ЦК України людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою; за змістом ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

Здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи з повною цивільною дієздатністю, реалізація якого здійснюється за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Таким чином, реєстрація фізичної особи як підприємця засвідчує його право на зайняття підприємницькою діяльністю, однак не змінює його правового статусу у цивільних відносинах як фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізична особа, як суб'єкт права приватної власності, має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України), що відповідає положенням Господарського кодексу України про майнову основу господарювання та правовий режим майна суб'єктів господарювання. Право підприємницької діяльності пов'язано з приватною власністю, яка складає матеріальну основну підприємництва.

Статтею 52 ЦК України визначено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З аналізу зазначених норм випливає, що законодавець не розмежовує майно фізичної особи від її майна як суб'єкта підприємницької діяльності. Фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, у правовідносинах щодо здійснення права власності на майно, яке використовується нею для здійснення підприємницької діяльності, виступає саме як суб'єкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 297 купівлі-продажу ОСОБА_2 як фізична особа набула право власності на ціле убудоване приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 43,4 кв.м. Зазначене приміщення не призначене для задоволення житлових потреб, є нежитловим приміщенням та використовується відповідачем у підприємницькій діяльності. Таким чином, оскільки відповідач має статус суб'єкта підприємницької діяльності та використовує власне приміщення з метою здійснення господарської діяльності, останній стає учасником господарсько-правових відносин по відношенню до цього майна.

Доводи відповідача спростовано вищевикладеним та долученими до справи матеріалами.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань, суд вважає вимоги про стягнення безпідставно збереженої вартості спожитої теплової енергії в сумі 5173 грн. 43 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.. Мазіна, 65/97, ЄДРПОУ 05541120) 5173 (п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 43 коп. вартості безпідставно спожитої теплової енергії, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 12 вересня 2014 року.

Суддя І.А. Попова