Ухвала суду № 4046161, 25.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

25 травня 2009 року Справа № 24/2/08-АП - 9/206/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя  Юхименко О.В.,

суддя Бишевська Н.А.,

суддя Кожан М.П.,

при секретарі Тюріна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.04.2008 року,

у справі № 24/2/08-АП - 9/206/08-АП

за позовом   Приватного підприємства «Рюрик»,

вул. Перемоги, 42 кв. 11, м. Запоріжжя, 69037;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

вул. Перемоги, 14, м. Запоріжжя, 69001;

про   скасування акта, -

встановили: Приватним підприємством «Рюрик» подано позов до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002682302/0/52683.

Господарський суд Запорізької області (суддя Нечипуренко О.М.) своєю постановою від 21.04.2008р. у справі № 24/2/08-АП - 9/206/08-АП позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що визначення звичайної ціни фахівцями контролюючого органу здійснено без врахування приписів пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР); на адресу Позивача не направлявся запит з вимогою обґрунтування рівня ціни; в акті перевірки жодним чином не обґрунтовано застосування до спірної операції ціни експертної оцінки, виконаної ТОВ «Оцінка Плюс», а не ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро». Крім того, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) застосовані без достатніх підстав.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Відповідач, вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності з п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості <…> база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Звичайні ціни, п. 1.18 Закону (168/97-ВР), розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно до п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року N 817/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Листом № 14-05/314 від 13.06.2007р. Головне управління статистики у Запорізькій області повідомило, що спостереження за вартістю нежитлових приміщень органами державної статистики не проводяться. За таких обставин самостійне визначення звичайної ціни податковим органом є законним та обґрунтованим.

Оскільки передача нежитлового приміщення позивачем була безоплатною, вказана обставина не дозволяє визначити поставку позивачем такого приміщення за справедливою ринковою ціною у розумінні абзацу другого пп. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР).

Так як неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо ідентичності (однорідності) інших нежитлових приміщень, які продавались у м. Запоріжжя у листопаді 2006 р. (різний рівень зносу будівель, внутрішніх комунікацій, мета використання приміщень, місце розташування), то зазначений підпункт п. 1.20 ст. 1 Закону (334/94-ВР) не застосовувався.

Для визначення звичайної ціни ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було направлено лист до Регіонального судово-експертного бюро про визначення вартості нежитлового приміщення № 275 будинку № 34 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжя. Згідно висновку спеціаліста № 588 від 24.05.2007р., ринкова вартість приміщення на листопад 2006 року могла складати 10.106.854,87 грн.

З метою найбільш достовірного встановлення справедливої ринкової ціни приміщення ДПІ у Орджонікідзевському районі було замовлено ретроспективну незалежну оцінку вартості вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34. Як встановлено у Звіті про оцінку, виконаному ТОВ «Оцінка Плюс», ринкова вартість об'єкта оцінки станом на листопад 2006 року склала 8.660.409,00 грн., без ПДВ.

Актуальність звіту про оцінку полягає у тому, що він виконаний суб'єктом оціночної діяльності.

Оскільки позивачем було надано усі первинні та інші документи, які дозволили податковому органу дійти висновку щодо порядку визначення бази оподаткування при здійсненні операції з дарування нежитлового приміщення, то підстави для застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань у відповідача відсутні.

Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, і у разі, якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 21.04.2008р. у справі № 24/2/08-АП - 9/206/08-АП скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Приватне підприємство «Рюрик», Позивач, скаргу оспорив.

Заперечень на апеляційну скаргу не надав.

В засіданні його представники вказують на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009р. № 316 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Бишевська Н.А., Кожан М.П.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: В період з 01.11.2007р. по 07.11.2007р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Рюрик», код за ЄДРПОУ 30771251, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «АТБ-торгстрой» за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2006 р.

За результатами перевірки складений акт № 215/23-2/30771251 від 12.11.2007 року.

В акті перевірки вчинено запис про заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1.426.494,00 грн.

Так, Позивачем було укладено договір дарування нерухомого майна з ТОВ «АТБ-торгстрой» № б/н від 20.11.2006р. про безоплатну передачу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 275 загальною площею 1568,5 м2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34.

Балансова вартість дарунка становила 1.833.526,31 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 12554676, виданому Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 17.11.2006 р., загальна вартість майна складає 1.124.115,00 грн.

Приміщення передано ТОВ «АТБ-торгстрой» нотаріально засвідченим актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.11.2006 р.

Позивачем видано обдарованому податкову накладну № 52 від 22.11.2006 р. на загальну суму 1.833.526,31 грн., у т.ч. ПДВ - 305.587,72 грн.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась до Запорізького обласного управління статистики Державного комітету статистики України із запитом щодо звичайної (ринкової) вартості 1 м2 вбудованого нежитлового приміщення будинку № 34 по вул. Чумаченка в. м. Запоріжжі станом на листопад 2006 року, а також щодо загальної ринкової вартості вбудованого нежитлового приміщення будинку № 34 по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя станом на листопад 2006 року.

Листом № 14-05/314 від 13.06.2007р. Головне управління статистики у Запорізькій області повідомило, що спостереження за вартістю нежитлових приміщень органами державної статистики не проводяться.

Фахівцями контролюючого органу вжито заходів щодо визначення звичайної ціни:

згідно до експертного висновку ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро», ринкова вартість нежитлового приміщення № 275 будинку № 34 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжя могла складати 10.106.854,87 грн., у тому числі ПДВ 1.684.475,81 грн.;

згідно до незалежної оцінки вартості вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34, виконаної ТОВ «Оцінка Плюс», ринкова вартість об'єкта оцінки станом на листопад 2006 року склала 8.660.409,00 грн., крім того ПДВ - 1.732.081,80 грн.

На підставі Акта перевірки № 215/23-2/30771251, керівником Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 19.11.2007р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002682302/0/52683.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), на підставі пп. 1.7.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , Приватному підприємству «Рюрик» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 14010100, податок на додану вартість, у розмірі 2.852.988,00 грн.

В їх числі 1.426.494,00 грн. основного платежу, та 1.426.494,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002682302/0/52683 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), на чому наполягають фахівці контролюючого органу, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати <…> база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Звичайні ціни, в силу п. 1.18 Закону (168/97-ВР), розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, згідно з п. 1.20.8 Закону (334/94-ВР), покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, з огляду на приписи Закону (334/94-ВР) передбачається метод порівняльної неконтрольованої ціни, або аналогів продажу. У разі неможливості визначити звичайну ціну за його допомогою по черзі використовуються три інші методи: ціни перепродажу, «витрати плюс» і балансової вартості.

Окрім викладеного, відповідно до вимог п. 1.20.10 Закону (334/94-ВР) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Цей метод, згідно до пп. 4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

В той же час, фахівцями контролюючого органу непрямі методи не застосовувались.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, пп. 4.3.3 цього Закону (2181-14), затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Водночас, досі немає методики визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

Є «внутрішнє» роз'яснення ДПАУ від 05.07.2002р. N 312, яким затверджено Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, яке, з огляду на викладене вище, застосованим бути не могло.

Окрім викладеного, в ринковій економіці механізм формування цін значною мірою залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Попит та ціна перебувають, як правило, у зворотній залежності між собою. Важливим чинником є соціальна значущість товару. Суттєво впливає на попит кількість потенційних покупців, інфляційні очікування та процеси.

Застосування терміну «оціночна вартість» до категорії звичайної ціни, яка має відповідати рівню справедливих ринкових цін, є помилковим.

Отже, 1.20.1 Закону (334/94-ВР) - якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна (визначена сторонами договору) відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.04.2008 року у справі № 24/2/08-АП - 9/206/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 06.07.2009р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя Н.А.Бишевська

Суддя М.П.Кожан