Постанова № 40461293, 10.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8875/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 та № 000287/22-08.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2012 року № 4175/22-08/35572113 (далі-акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 000286/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 772 298, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 48 439,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 000287/22-08, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 448 317,00 грн. за основним платежем та у розмірі 63 728,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивач не відобразив у графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Таблиці 1 «Розрахунок приросту/убутку балансової вартості запасів» Додатку К1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік вартість ТМЦ, використаних підприємством протягом 4 кварталу 2010 року не в межах його господарської діяльності, на загальну суму 431 416,00 грн., про шо свідчать дані бухгалтерського обліку підприємства.

Вищезазначена операція відображена в головній книзі по рахунку 281 за грудень 2011 року наступними бухгалтерськими проводками: Д-т 701 К-т 281 на суму 431 416,00 грн.

Акти списання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, позиваем до перевірки не були надані, внаслідок чого встановлено їх заниження на загальну суму 431 416,87 грн.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XlV зі змінами та доповненнями: фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України: для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, підприємством в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями занижено валові доходи на загальну суму 431 416,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було враховано до валових витрат (та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) вартість вантажно розвантажувальних послуг, послуг з маркетингового дослідження, рекламних послуг, юридичних послуг та інформаціно - консультаційних послуг, щодо яких до перевірки не надано документи, які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг.

Згідно пункту 1 статті 142 Господарського кодексу України Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, у визначенні Господарського кодексу України термін «доход» ототожнюється з «прибутком». Отже, Господарський кодекс визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - по тексту Закон від 16.07.1999 № № 996-ХІV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно lj п.п.138.10.3. п.138.10. ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п.п.138.10.1, п.п. 138.10.2, п.п.138.10.3 п. 138.1, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що підприємство врахувало до складу валових витрат (та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) витрати на послуги з маркетингового дослідження, рекламні послуги, юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, щодо яких до перевірки не надано документи, які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг на загальну суму 1 914 968 грн., що призвело до завищення:

- валових витрат по рядку 04.1 декларації про прибуток підприємства всього на суму 344 801 грн. (в тому числі по періодах: 2010 рік (4 квартал) - 123 593 гри.; 1 квартал 2011 року 221 208 грн.)

- складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по рядку 06.2 декларації про прибуток підприємства всього на суму 825 918 грн. (в тому числі по періодах: півріччя 2011 (II квартал)-246 667 грн.; 3 квартали 2011 (11-111 квартали) - 546 667 грн. рік 2011 (ІІ - IV квартали)- 825 918 грн.)

- складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по рядку 06.3 декларації про прибуток підприємства всього на суму 744 249 грн., (в тому числі по періодах: Півріччя 2011 (II квартал)-415 833 грн.; 3 квартали 2011 (11-111 квартали) - 557 666 грн.; рік 2011 (II-IV квартали) - 744 249 грн.).

Що стосується порушення з податку на додану вартість, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом б. 1 статті б та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Таким чином, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями підприємство не відкоригувало (не зменшило) податковий кредит з ПДВ на суму податку на додану вартість з вартості товарно-матеріальних цінностей, використаних не в межах господарської діяльності платника податку, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 86 283 грн. (431 415,87 грн.*20 %).

Також, перевіркою встановлено, що протягом періоду позивач врахував до складу податкового кредиту включно суми ПДВ, сплачені з вартості вантажно розвантажувальних робіт, послуг з маркетингового дослідження, рекламних послуг, юридичних послуг та консультаційних послуг, щодо яких до перевірки не надано документи, які б підтверджували виконання вищезазначених робіт та послуг, на загальну суму 349 356, 67грн. В бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображені проводками: Д-т 92, 93, 6442 К-т 631.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, TOB «Компанія «Просвіт» зависило податковий кредит на суму податку на додану вартість з вартості робіт (послуг), які не призначалися для їх використання в господарській діяльності підприємства, у розмірі 349 357, 67 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач правомірно виніс податкові повідомлення-рішення № 000286/22-08, № 000287/22-08 від 20.06.2012 року та згідно чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанцій неповно з'ясував всі обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасування з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 11.09.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.