Ухвала суду № 40460712, 28.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2014 рокусправа № 811/978/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Новомиргородський цукор» звернулось до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000022310 від 10.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 44634 грн. та штрафних санкцій в розмірі 22317 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект - 3» в період серпень, вересень, листопад 2011 року, у зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 44634 грн. та штрафних санкцій в розмірі 22317 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.01.2013 року № 0000022310.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Укрпромспецкомплект-3», тож позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що акт зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» складений посадовими особами ДПІ у

м. Черкаси 10.07.2012 р. № 463/22-11/31489369 є доказом нікчемності укладених правочинів.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Представником відповідача на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було направлено клопотання про заміну сторони правонаступником - Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

На підставі ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином клопотання відповідача підлягає задоволенню і останній підлягає зміні на його правонаступника - Маловисківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3» в період серпень, вересень, листопад 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 5/2210/32119999 від 17.12.2012 р. (а.с.9-23), в якому зафіксовано порушення:

- п. 200.1 ст. 200 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 44635,60 грн., в тому числі: - серпень 2011р. - 968 грн.; - вересень 2011р. - 36839 грн.; - листопад 2011 р. - 6826 грн.;

- п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.3 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000022310 від 10.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 44634 грн. та штрафних санкцій в розмірі 22317 грн. (а.с. 24).

Як вбачається зі змісту акту перевірки - п. 3 (а.с. 14), висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» ґрунтуються виключно на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», складеного ДПІ у м. Черкаси 10.07.2012 р. № 463/22-11/31489369 (а.с. 168-173).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Укрпромспецкомплект-3», предметом яких було придбання товарно-матеріальних цінностей, в подальшому використаних позивачем у власній господарській діяльності.

Факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується копіями фінансово-господарських документів долучених до матеріалів справи (а.с. 43-78), які хоч і були використані під час перевірки, про що свідчить п. 3 акту перевірки (а.с. 12), але до уваги взяті не були, юридична оцінка їм не надавалась.

Крім того, позивачем, як доказ використання ТМЦ у власній діяльності надано акт списання ТМЦ, в т.ч. і отриманих від ПП «Укрпромспецкомплект-3» (а.с. 79, 80), картка рахунку 631 (а.с. 81-85).

На підставі податкових накладних виписаних ПП «Укрпромспецкомплект-3», позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів відносились суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ отриманих від ПП «Укрпромспецкомплект-3», що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками (а.с. 86-162).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Посилання відповідача на акт перевірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», складеного ДПІ у м. Черкаси, як на доказ нікчемності угод, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки вказаним актом не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3», а лише вказується на факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб вказаного підприємства, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, як організаторів та учасників «конвертаційного центру».

Разом з тим, висновки вказаного акту перевірки спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, ухвалою суду від 16.04.2013 р., від слідчого управління ДПС у Черкаській області було витребувано відомості щодо стану розслідування кримінальної справи № 251100038 відносно посадових осіб ПП «Укрпромспецкомплект-3» (а.с. 187).

Згідно інформації отриманої на виконання вимог ухвали суду, постанови про порушення кримінальних справ відносно керівника ПП «Укрпромспецкомплект-3» - Максименка Ю. В., скасовані районними судами м. Черкаси, на підтвердження чог надано копії процесуальних документів (а.с. 194-200).

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ПП «Укрпромспецкомплект-3», останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Укрпромспецкомплект-3» слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також, суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Укрпромспецкомплект-3», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай