Ухвала суду № 40460568, 10.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 780/89/14-ц Головуючий у І інстанції Провадження № 22-ц/780/4451/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 47 10.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст.392 Цивільного кодексу України та просив визнати за ним майнові права на житловий будинок незакінченого будівництва з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 21.04.1999 р. між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який розірвано 31.03.2014 р.

09.06.2001 р. його мати подарувала йому кошти в розмірі 16 500,00 грн, на які він придбав житловий будинок незакінченого будівництва з надвірними будівлями готовністю 98% за вищезазначеною адресою.

Однак відповідачка постійно чинить йому перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком, оскільки вважає, що має повноцінні права на будинок, тому він і змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міського суду як незаконне та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин даної справи, що мають юридичне значення та не вірно надав оцінку матеріалам справи, що вплинуло на правильність і законність прийняття рішення та призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися до судової зали, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження сторін Серія НОМЕР_1 (а.с.10).

9 червня 2001 року між ОСОБА_3 як забудовником та володільцем незакінченого будівництвом (98%) житлового будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу , за яким позивач сплативши ОСОБА_3 11700 грн. набув прав забудовника на вказаний об'єкт нерухомого майна. (а.с.12-14). Зазначений договір 09 червня 2001 року нотаріально посвідчений державним нотаріусом Ірпінської ДНК ОСОБА_4 та зареєстрований за №3-4708.

З матеріалів справи також вбачається, що цього ж дня між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування грошових коштів в сумі 16500 грн. Зазначений договір 09 червня 2001 року нотаріально посвідчений державним нотаріусом Ірпінської ДНК ОСОБА_4 та зареєстрований за №3-4701.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того що вказане майно було придбано ним за особисті кошти, а не спільні кошти подружжя.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя шляхом визнання за ним майнового права на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 є законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, при цьому будь яких вимог щодо поділу спільного майна подружжя не заявив, просив визнати за ним майнове право на придбаний житловий будинок незакінчений будівництвом, що був придбаний на підставі договору купівлі-продажу.

Статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З наданих позивачем у справі доказів вбачається, незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, був придбаний 09 червня 2001 року позивачем в період шлюбу за нотаріально посвідчений договором купівлі-продажу, що відповідно до діючої на той час ст. 12 Закону України «Про власність» та ст. 128 ЦК УРСР в редакції 1963 р. є правовою підставою виникнення майнових прав на вказане майно, а тому додаткового рішення суду з цього питання не потребується.

Щодо питання поділу спільного сумісного майна подружжя, то позивачем не було заначено обсяг спільного майна подружжя яке підлягало поділу а також не зазначався і спосіб його поділу, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив позов у заявлений позивачем спосіб.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв