Ухвала суду № 40459124, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/256/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Служби безпеки України, Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт та представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив публічну службу у Службі безпеки України на посаді головного спеціаліста за рахунок посади інспектора сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

27.09.2013 року Головою Служби Безпеки України видано наказ № 1142-ОС про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки судових експертиз Служби безпеки України, згідно якого наказано, зокрема, за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 11 (в частині обов'язків військовослужбовців бути дисциплінованим), 13 (в частині обов'язку військовослужбовця додержуватися вимог безпеки, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок), відповідно до пункту «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України звільнити з військової служби за службовою невідповідністю капітана ОСОБА_2, головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

З метою реалізації дисциплінарного наказу Службою безпеки України 11.10.2013 року було видано наказ № 1202-ОС «По особовому складу», яким звільнено капітана ОСОБА_2, з військової служби по Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) у запас Збройних Сил України.

Наказом відповідача від 13.12.2013 року № 243 «По особовому складу» позивача виключено зі списків особового складу.

Підставою для видання вказаних наказів стали результати проведеного службового розслідування відповідно до наказу у ІСТЕ СБУ від 19 серпня 2013 року № 25/ДСК «Про призначення службового розслідування», за фактом затримання співробітниками міліції Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 11 та 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за результатами якого складено висновок від 12.09.2013 №18/15-8369.

Згідно висновку службового розслідування, 16 серпня 2013 року приблизно о 4.20 ранку співробітниками державної служби охорони МВС України в м. Києві в районі проспекту Маяковського, 47 (нічний клуб «Калинки-Малинки») по підозрі у завданні тілесних ушкоджень громадянину України ОСОБА_3, були затримані та доставлені до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві науковий співробітник 4 відділу 1 центру ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_4, на військовій службі в СБУ з 2005 року та головний спеціаліст за рахунок посади інспектора СКЗ ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_2, на військовій службі в СБУ з 2008 року.

16.08.2013 полковник ОСОБА_5 та майор ОСОБА_6 забравши з Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві капітана ОСОБА_4 та капітана ОСОБА_2, прибули до місця служби позивача - Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, та в кабінеті директора Інституту доповіли про ситуацію, що сталася. Директор Інституту запропонував капітану ОСОБА_4 та капітану ОСОБА_2, після протверезіння, скласти відповідні рапорти про ситуацію, яка відбулася в ніч з15 на 16 серпня 2013.

Згідно довідок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 16.08.2013 року, від 07.05.2014 року, позивач прибув 16.08.2013 року на службу з ознаками алкогольного сп'яніння о 10 год. 30 хв., пройти тест на свідчення наявності чи відсутності алкоголю в крові відмовився. За довідкою із Центральної поліклініки Військово-медичного управління від 29.04.2014 року, позивач звернувся до вказаного закладу з приводу головного болю 16.08.2014 року о 11:30 год. із характерними ознаками алкогольного сп'яніння, яке виражалося запахом алкоголю з порожнини рота.

Комісія із службового розслідування, дійшла висновку про те, що головний спеціаліст за рахунок посади інспектора СКЗ ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_2 внаслідок втрати пильності та вживання алкогольних напоїв припустив порушення громадського порядку та був затриманий органами МВС України, чим завдав шкоди репутації Служби безпеки України та порушив вимоги ст.ст. 11, 13, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у зв'язку із чим рекомендовано притягнути його до дисциплінарної відповідальності, обравши вид стягнення, пов'язаний із звільненням з військової служби за службовою невідповідністю.

З висновком службового розслідування позивач під особистий підпис ознайомлений 12.09.2013 року та просив не застосовувати до нього вид стягнення пов'язаний із звільненням із військової служби, зобов'язувався в подальшому не допускати порушень військової дисципліни, про що здійснено запис на останньому аркуші висновку.

10.10.2013 року, 15.11.2013 року позивач звернувся до Голови Служби безпеки України із заявами про залишення його на службі в Службі безпеки України, про проведення повторного службового розслідування.

Листами відповідача 1 від 04.11.2013 року № 11/2-11-8/64, від 12.12.2013 року №3/4- Н 437/115 позивача повідомлено, що факт не притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності не позбавляє командира (начальника) підстав для застосування щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарної влади. Підстав для призначення повторного службового розслідування та перегляду рішення про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю не вбачається.

Згідно ст. 2 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 року № 2229-XII, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про службу безпеки України», діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.

Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Згідно п. 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю.

Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок (п. 13 Статуту).

Згідно п. 49 Статуту, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха п. 56 Статуту.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, у тому числі військовослужбовців Служби безпеки України визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України» від 24.03.1999 року № 551-ХІV.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту, закріплена норма, відповідно до якої військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись вимог законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, бути пильним, зберігати державну та військову таємницю, поводитися з гідністю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтями 5, 6 Дисциплінарного статуту, визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від розміру завданих державі та іншим особам збитків.

За приписами пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Пунктом 68 Дисциплінарного статуту, визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на офіцерів.

Відповідно до п.п. 83-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Встановлено, що під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення Службою безпеки України враховано характеристику начальниками інституту Держспецзв'язку, де позивач проходив службу та навчання, взято до уваги листи - бесіди від 01.03.2013 року та 01.04.2013 року в яких позивачу надано рекомендації щодо удосконалення ділових та моральних якостей, професійної підготовки, а також наголошено про необхідність виправлення недоліків у службовій діяльності.

Відповідно до статті 92 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

За результатами службового розслідування директор ІСТЕ СБУ полковник Морозов В.С. з рапортом від 17.09.2013 року №18/15-8631 звернувся до Голови СБУ про накладення на капітана ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Голова Служби безпеки України згідно статті 12 Дисциплінарного Статуту ЗСУ користується щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою в повному обсязі Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Пунктом «є» статті 66 Дисциплінарного статуту ЗСУ, передбачено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, яке може бути накладене на молодшого офіцера.

Дисциплінарне стягнення згідно статті 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ, має бути накладене протягом місяця від дня закінчення службового розслідування.

За порушення військової дисципліни, які встановлені за результатами службового розслідування (висновок №18/15-8369 від 12.09.2013 року), наказом Голови СБУ від 27.09.2013 року 1142-ос на капітана ОСОБА_2, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Вказаним спростовуються доводи позивача про порушення відповідачами 10 денного строку для накладення дисциплінарного стягнення (п. 87 Статуту).

Пунктом 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами під час проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності дотримано вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України та Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача звільнено із Служби безпеки України на законних підставах та у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, а накази від 27.09.2013 № 1142-ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача, від 11.10.2013 № 1202-ОСМ «По особовому складу» в частині звільнення позивача, та від 13.12.2013 № 243-ОС «По особовому складу» щодо виключення зі списків особового складу винесенні відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.