Рішення № 40457846, 09.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3139/12-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 27 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Гуковій О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа ОСОБА_3 про розірвання договорів

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 лютого 2014 року, -

встановила:

У січні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Родовід Банк" (найменування якого 17.06.2009 року змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») звернулося до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 березня 2008 року між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 300 тис. доларів США строком до 19 березня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 14% річних. На виконання кредитного договору з ОСОБА_2 21 березня 2008 року були укладені договори поруки та іпотеки.

Посилаючись на те, що ПАТ "Родовід Банк" відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод до нього надав позичальнику ФОП ОСОБА_3 кредитні кошти, проте остання регулярно прострочує платежі по сплаті процентів по кредиту, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11173263,37 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 1 397881,07 доларів США.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що для забезпечення виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором, з якою він збирався вести спільну господарську діяльність, між ним, як фізичною особою, та Банком 21 березня 2008 року були укладені договори поруки та іпотеки. Розраховуючи залучити частину кредитних коштів для добудови предмету іпотеки, ним було надано в якості предмета іпотеки об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою. Посилаючись на те, що ПАТ "Родовід Банк" порушив взяті на себе зобов'язання, оскільки видав позичальнику менше половини обумовлених кредитним договором коштів, тобто лише 129 999 доларів США 40 центів, що є істотним порушенням банком договору та унеможливило для ФОП ОСОБА_3 своєчасне та повне погашення процентів по кредиту. Просив розірвати договорів поруки та іпотеки, зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, із внесенням до державного реєстру іпотек відповідних відомостей про виключення запису з реєстру.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2014 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" борг в розмірі 1729960,62 грн. та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено за безпідставністю.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов ПАТ "Родовід Банк", суд визначив розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором в сумі 1729960,62 грн. Однак, з таким рішенням суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 договору кредиту від 19 березня 2008 року банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 300 тис. доларів США строком до 19 березня 2013 року включно зі сплатою за користування кредитом 14% річних.

Згідно п.п.4.5,5.1 договору за порушення строків(термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості. У разі недотримання позичальником умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно із іпотечним договором.

В забезпечення виконання кредитного договору 21.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки та договір іпотеки, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою.

Пунктами 1.3, 2.1 договору поруки визначено, що поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед Банком у тому ж обсязі, на тих же умовах, в ті ж строки, що і позичальник. Погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку у повному обсязі заборгованість за позичальника за кредитним договором.

Пунктом 1.1 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання умов договору ПАТ "Родовід Банк" в період з 25.03.2008 року по 21.12.2010 року видав відповідачці кредитні кошти на загальну суму 129999,40 доларів США.

Станом на 18.11.2013 року позичальник не повернула Банку 129999,40 доларів США, та не сплатила нараховані за договором проценти.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до п. 4.5 кредитного договору за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченого платежу.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, тобто з 11.01.2010 року.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

ОСОБА_2 подав до Корольовського районного суду заяву про застосування строку позовної давності(а.с.109 т.2), заяви про зменшення розміру неустойки ним подано не було.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" щодо стягнення з ОСОБА_2 простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1 039 085,20 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складає 129 999,40 доларів США; простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 430754,20 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складає 53891,43 доларів США; трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 49 595,88 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складає 6 204,91 доларів США, є обгрунтованими.

Розмір пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості підлягає стягненню в розмірі 9 614 213,65 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складає 1 202 829,18 доларів США, поинаючи з 11.01.2010 року по 18.11.2013 року.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що кредитний договір між ПАТ "Родовід Банк" та ФОП ОСОБА_3 є припиненим, тому відсутні підстави для розірвання договорів поруки та іпотеки нерухомого майна, незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою. Такий висновок суду є помилковим, виходячи з такого.

Згідно роз'яснень, викладених у п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Разом з тим, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 уклав з позивачем договори поруки та іпотеки, які по своїй суті мають похідний характер щодо основного зобов'язання і забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним з іншим суб'єктом правовідносин з ФОП ОСОБА_3, тому посилання на позбавлення ОСОБА_2 того, на що він розраховував при укладенні вищевказаних договорів не є обґрунтованим.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦПК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проте, ОСОБА_2 не надано доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договорів іпотеки та поруки у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Про невиконання ФОП ОСОБА_3 умов кредитного договору ОСОБА_2 був повідомлений листом-вимогою про погашення заборгованості.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

У зв'язку із наведеним підстави для розірвання договорів поруки та іпотеки, укладених між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 відсутні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову Банку та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 лютого 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 року в розмірі 11 133 648,94 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 1 392 924,93 доларів США, з якої:

-сума простроченої заборгованості за кредитом (сума основного боргу) становить

1 039 085,20 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 129 999,40 доларів США;

-сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту становить 430754,20 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 53891,43 доларів США;

-сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості становить

9 614 213,65 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 1 202 829,18 доларів США;

-сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості становить 49 595,88 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (18.11.2013 року) складає 6 204,91 доларів США. В решті вимог ПАТ «Родовід Банк» відмовити.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. та судовий збір в розмірі 1700,00 грн.

На користь держави стягнути з ОСОБА_2 1954,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з днянабрання законної сили.

Головуючий: Судді: