Ухвала суду № 40455676, 11.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1269/14 Справа № 191/4479/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Гречко Ю. В. Доповідач - Алькова С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Алькової С.М.,

Суддів: Свідерської Т.А., Власкіна В.М.,

При секретарі: Письменній К.В.

За участю прокурора: Чорнобривець Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Дніпропетровської області на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року,

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Синельникове Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 18 березня 2011 року Синельниківським міськрайнним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ст. 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, у зв'язку з недоведеністю його вини.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Синельникове Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 18 березня 2011 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70, ст. 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, у зв'язку з недоведеністю його вини.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Синельникове Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України судимостей не має,

виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, у зв'язку з недоведеністю його вини.

Обвинувальним актом складеним і підписаним начальником СВ ЛВ на ст. Синельникове УМВС України на Придніпровській залізниці Мудраком Ю.А. та затвердженим і підписаним заступником Павлоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Сєдашовим Д.М., у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013042040000186 від 19 липня 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення в тому, що вони вчинили кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

15 серпня 2012 року приблизно о 16-50 годин ОСОБА_2, вступивши у попередню змову зі своїм братом ОСОБА_7 та своїм знайомим ОСОБА_4, направлену на повторне таємне викрадення чужого майна (вантажу з рухомого складу), разом прибули в південний парк на ст. Синельникове-1 Придніпровської залізниці, розташований в м. Синельникове Дніпропетровської області, де на першій залізничній колії побачили перебуваючий на ній склад вантажного потягу №2737. Реалізуючи свій злочинний умисел, із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в цей же день (15.08.2012 року) приблизно о 16-55 годин під час відправлення складу вантажного потягу №2737 з першої залізничної колії південного парку ст. Синельникове-1 Придніпровської залізниці здійснили посадку в напіввагон №62312152, який слідував по залізничній накладній №АС252928 ст. Стойленська Південного-Східної РЗД - ст. Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, відправник ВАТ "Лебединський гірнично-збагачувальний комбінат", отримувач ВАТ ЗМК "Запоріжсталь", з вантажем брикети залізничної руди. Продовжуючи свою злочинну діяльність із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, ОСОБА_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в цей же день (15.08.2012 p.) у період часу приблизно з 16-55 годин до 17-05 годин, перебуваючи в напіввагоні №62312152, в момент слідування складу вантажного потягу №2737 по дільниці 1033 км. перегону ст. Синельникове-1 - ст. Івківка Придніпровської залізниці, перед цим набравши в десять мішків брикети залізної руди, шляхом скиду, таємно, повторно викрали 580 кг. брикетів залізної руди, чим спричинив ДП «Придніпровська залізниця» матеріальний збиток на загальну суму 1405,92 грн. без урахування ПДВ. В подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в момент слідування складу вантажного потягу №2737 по дільниці 1033 км. перегону ст. Синельникове-1 - ст. Івківка Придніпровської залізниці, залишили напіввагон №62312152, після чого, повернувшись до викрадених ними десяти мішків з брикетами залізної руди, перенесли їх з насипи залізничної колії до полоси відводу, тим самим викраденим майном розпорядилися за власним розсудом. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з місця злочину зникли.

Вказане формулювання обвинувачення, викладене органом досудового розслідування, закінчено кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, вступивши у попередню змову, направлену на таємне, повторне викрадення чужого майна, 27 серпня 2012 року разом прибули на територію південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці в м. Синельникове Дніпропетровської області, де на десятій залізничній колії побачили перебуваючий на даній колії склад вантажного потягу №2703. Реалізуючи свій злочинний умисел із корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, в цей же день (27.08.2012 року) в період часу приблизно з 14-00 годин до 14-30 годин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з вагону-платформи №9462975, перебуваючого у складі вантажного потягу №2703, на десятій залізничній колії південного парку ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці, таємно, повторно викрали три двойні фітінгові упори, чим спричинив ДП УГЦТС "Ліски" матеріальний збиток на суму 1140,00 грн. без урахування ПДВ. Після цього з викраденим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з місця злочину зникли, викраденим майном розпорядилися за власним розсудом.

Вказане формулювання обвинувачення, викладене органом досудового розслідування, закінчено кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» заявлено цивільний позов про стягнення з осіб, винних у вчиненні крадіжці трьох двойних фітінгових упорів, матеріальної шкоди в розмірі 1140,00 грн.

Виправдовуючи ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за недоведеністю їх вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб, суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення вказав на те, що під час проведення досудового розслідування були допущені суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого, докази отримані органом досудового розслідування в їх сукупності не є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов'язаними, стороною обвинувачення в порушення вимог ч.1 ст. 92 КПК України не доведено обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, що є підставою для виправдання обвинувачених.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку з односторонністю та неповнотою судового слідства, істотними порушеннями кримінального процесуального закону та невірним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи. Направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 суд першої інстанції не вказав жодної підстави для їх виправдання, що передбачені ст. 373 КПК України. Посилання суду на те, що показання свідків не правдиві є необґрунтованим, так як, події щодо крадіжок мали місце у 2012 році, на той момент перелічені у вироку свідки давали логічні та послідовні показання. Крім того, не мотивуючи своє рішення, безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_8, які він дав у судовому засіданні 07.11.2013 року, де пояснював що змінив показання 11.04.2013 року у зв'язку із хвилюванням, натомість взяв до уваги свідчення останнього з протоколу судового засідання від 11.04.2013 року, якого на той момент безпосередньо не допитував. Зазначає, що судом було безпідставно відкинуто показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 так як, вони є працівниками міліції, оскільки їх показання послідовні, логічні та узгоджуються з іншими доказами. Також, суд необґрунтовано відкинув висновок судово-металевознавчої експертизи, не взявши до уваги, що змиви з предметів одягу, долонь та нігтьових пластин ОСОБА_2 мають спільну групову приналежність з брикетами руди, при цьому твердження останнього, що вдень здійснення крадіжки він ремонтував мотоцикл, нічим, крім його свідчень, не підтверджується, та є спробою уникнути кримінальної відповідальності. По епізоду крадіжки двойних фітингових упорів суд однобічно дав оцінку доказам обвинувачення, вказавши, що свідки нічого не пам'ятають, не врахувавши, що з моменту вчинення злочину пройшло багато часу.

В запереченнях на апеляційну скаргу:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зазначають, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просять його залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді,міркування прокурора Чорнобук Т.Б.., яка підтримала апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний акт, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, які заперечували проти апеляції прокурора і просили вирок суду залишити без змін , обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора на вирок суду підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст..ст. 370,374 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Мотивувувальна частина вироку повинна містини формулювання обвинувачення, яке пред»явлене особі і визнане судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. У цій частині вироку наводяться, у тому числі докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного обвинуваченого, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Відповідно до ст.. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідальність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку . Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Однак , судом першої інстанції вказані вимоги Конституції України та кримінального-процесуального закону при розгляді справи належним чином не дотримані.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть обов'язкове скасування постановленого рішення у справі, згідно п.5 ч.2 ст.412 КПК України - судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час, і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у місцевому суді судом допущено суттєві порушення вимог кримінального-процесуального законодавства під час розгляду справи в суді: оскільки в матеріалах справи хоча і є клопотання від представника потерпілого розглядати справу 10.10.2013р. за його відсутності через перебування в іншому місті , але представник потерпілого вказав в заяві ,в подальших судових засіданнях буде присутнім \т. 1 а.с. 21\ Суд же, у вироку \ т. 1 а.с. 235-245\, не визнавши необхідним допит представника потерпілої сторони, на свій розсуд встановив розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 , після чого дійшов до висновку про невинуватість цих осіб в скоєнні злочину, виправдавши їх. Тобто судом першої інстанції порушені права потерпілої сторони , що являється суттєвим порушенням вимог кримінального-процесуального законодавства.

Окрім того, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, суд першої інстанції не вказав жодної підстави для їх виправдання, що передбачені ст.. 373 КПК України.

Колегія суддів вважає, що ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_12 у зв»язку з відсутністю достатніх доказів у вчиненні інкримінованих правопорушень є безпідставними та необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції, які зазначені у вироку, не відповідають фактичним обставинам. Судом першої інстанції, в порушення вимог ст.. 96 КПК України, не були допитані свідки щодо попередніх показань, які не узгоджуються з їх показаннями, які вони надавали раніше. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що події щодо крадіжок, стосовно яких слухалося провадження , мало місце у 2012 році, на той період свідки, перелічені у вироку, давали логічні та послідовні показання, а на час допиту в суді зі сплином часу, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 не пам»ятали, кого впізнав ОСОБА_8, що не означає, що така слідча дія не проводилася або проводилася з порушенням закону \т.5 а.с. 74, 106,112,143,144\.

Суд першої інстанції у вироку вказав, що до ОСОБА_2, ОСОБА_4 було застосовано насилля з боку працівників міліції, але доказів такого насилля не наведено.

Окрім того , Павлоградською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері факт застосування насилля з боку працівниців міліції перевірявс в рамках кримінального провадження, розпочатого 15.08.2013р. за ч.2 ст. 365 КК України, за результатами проведеного розслідування 04.09.20123р. прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України та копія постанови була долучена до матеріалів кримінального провадження в суді.

Судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.4 ст. 95 КПК України, згідно з якими суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Але ж суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_8 \ т. 3 а.с. 198-199\, які були дпані при попередньому розгляді кримінальної справи 2012-2013 років.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню за направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд.

На підставі викладеного і керуючись ст.. 376 , 404-405 407, 418, 419 КПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора , який затвердив обвинувальний акт - задовольнити, а вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 скасувати . Направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала Апеляційного суду вступає в силу з моменту оголошення, але може бути оскаржена і на неї може бути подано касаційне подання до Вищого спеціалізованого суду України через апеляційний суд Дніпропетровської області протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді :

Алькова С.М. Свідерська Т. А. Власкін В.М.