Постанова № 40451195, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. справа№ 910/5802/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Павлюк О.В.

відповідача - Скоповська Х.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

на рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 р.

у справі № 910/5802/14 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 538,51 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 538,51 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/5802/14 від 05.06.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ВАТ НАСК «Оранта» 5 378,51 грн відшкодування шкоди в порядку регресу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 р., Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої неподання заяви про страхове відшкодування протягом року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 01.02.2012 р., а з заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 24.09.2013 р., тому останній звернувся до відповідача з порушенням річного строку для такого звернення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/5802/14, а розгляд справи призначено на 15.07.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи до 09.09.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. на лікарняному, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шевченко Е.О., Шапран В.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.03.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - страховик) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу форма № 83 серія УБ № 803716 (далі - договір добровільного страхування транспортного засобу).

Відповідно до умов вказаного договору добровільного страхування транспортного засобу страховик зобов'язався відшкодувати збитки страхувальнику, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1.

01.02.2012 р. в м. Києві по вул. Овруцькій сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Богдан», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

Так, відповідно до звіту № АА 5842 ІТ-14/02/5 від 14.02.2012 р. про оцінку автомобіля, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6 205,14 грн.

03.02.2012 р. до ВАТ НАСК «Оранта» із письмовою заявою звернувся страхувальник ОСОБА_4 щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу.

18.04.2012 р. позивачем було складено страховий акт № СТО-12-1916/1, яким було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 5 888,51 грн враховуючи вартість відновлювального ремонту у сумі 7 013,51 грн та франшизу у сумі 1 125,00 грн.

На підставі вказаного акту страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_4 в розмірі 5 888,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56897 від 05.09.2012 р. та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ НАСК «Оранта».

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2012 р. у справі № 3/2610/2924/2012 ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки «Богдан», державний номер НОМЕР_2, Правил дорожнього руху України. Останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011 р. цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Богдан», державний номер НОМЕР_2, за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна».

Враховуючи вищевикладене 24.09.2013 р., позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 12-565/09-06-06/20870.

Відповіді на вказану заяву відповідачем надано не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АА/1687909 від 16.03.2011 р., позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 538,51 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент укладання полісу № АА/1687909 від 16.03.2011 р.) особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачено ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Вина водія, який керував автомобілем «Богдан», державний номер НОМЕР_2, була встановлена у судовому порядку, останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2012 р. у справі № 3/2610/2924/2012.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Богдан», державний номер НОМЕР_2, за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011 р.

Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн, франшиза - 510, 00 грн, строк дії полісу з 16.03.2011 р. до 15.03.2012 р.

Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011 р.

В свою чергу до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу форма № 83 серія УБ № 803716 від 04.03.2011 р., перейшло право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1687909 від 16.03.2011 р. у розмірі 510,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування складає 5 888,51 грн (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом) - 510,00 грн (сума франшизи) = 5 378, 51 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 378, 51 грн.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не було дотримано п. 1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки останнім не було повідомлено ПАТ «СК «Країна» протягом року про настання страхового випадку, колегія зазначає наступне.

В даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не можна ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позивач може реалізувати своє право, передбачене ст. 993 ЦК України, шляхом безпосереднього подання позову до суду протягом трьох років від дня виконання основного зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 24.03.2014 р. у справі № 910/19632/13, від 29.04.2014 р. у справі № 910/21529/13.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 р. у справі № 910/5802/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5802/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

Е.О. Шевченко