Рішення № 40451147, 19.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/437/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Гриб Н. П. (розпорядження № 190 від 10.06.2014 р.);

від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом): Бакум С. Ю. (довіреність № 113 від 29.01.2014 р.);

від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом): Сухаревський В. М. (довіреність № 1-Д-14 від 31.01.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль

в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради, с. Щасливе, Бориспільський район

до Приватного акціонерного товариства „Бориспільський автозавод", с. Проліски, Бориспільський район

про стягнення 320 022, 95 грн

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства „Бориспільський автозавод", с. Проліски, Бориспільський район

до Щасливської сільської ради, с. Щасливе, Бориспільський район

про зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Бориспільський автозавод" про стягнення 300 000, 00 грн основної заборгованості, 4 736, 10 грн інфляційних збитків, 15 286, 85 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача (за первісним позовом) неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі пайової участі згідно договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014 р. порушено провадження у справі № 911/437/14 за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради до ПРАТ „Бориспільський автозавод" про стягнення 320 022, 95 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.03.2014 р.

12.03.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.03.2014 р.

21.03.2014 р. ПРАТ „Бориспільський автозавод" (відповідач за первісним позовом) у справі № 911/437/14 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до Щасливської сільської ради (позивач за первісним позовом) про зобов'язання здійснити зарахування 300 000, 00 грн, сплачених за виконані роботи та надані послуги для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради в рахунок пайового внеску відповідно до п. 4.2. договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невиконанням відповідачем (за зустрічним позовом) свого обов'язку щодо зарахування грошових коштів, сплачених за виконані роботи та надані послуги для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради в рахунок пайового внеску відповідно до п. 4.2. договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2014 р. відмовлено ПРАТ „Бориспільський автозавод" у прийнятті зустрічної позовної заяви № 202 від 20.03.2014 р. та доданих до неї матеріалів для спільного розгляду з первісною позовною заявою Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради.

25.03.2014 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшла заява б/н від 25.03.2014 р. про застосування позовної давності, у якій він просить суд застосувати позовну давність до платежу у розмірі 70 000, 00 грн.

26.03.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.04.2014 р.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2014 р., відповідач (за первісним позовом) через місцевий господарський суд 28.03.2014 р. подав на неї апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

11.04.2014 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив № 347 від 10.04.2014 р., у якому він просить суд відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні його позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. апеляційну скаргу ПРАТ „Бориспільський автозавод" на ухвалу господарського суду Київської області від 24.03.2014 р. у справі № 911/437/14 задоволено, а ухвалу господарського суду Київської області від 24.03.2014 р. у справі № 911/437/14 - скасовано.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014 р. прийнято зустрічний позов ПРАТ „Бориспільський автозавод" для спільного розгляду з первісним позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради у справі № 911/437/14 і призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу 04.06.2014 р.

04.06.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшли документи на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

04.06.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшов відзив № 105-2864 вих. 14 від 30.05.2014 р. на зустрічну позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу (за зустрічним позовом) у задоволенні його позову повністю.

04.06.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.07.2014 р.

02.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшли пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

02.07.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.07.2014 р.

16.07.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 30.07.2014 р.

30.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.08.2014 р.

19.08.2014 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом), позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Також, прокурор надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо первісних позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також, представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічній позовній заяві. Також, представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 848.1-31-5 від 18.11.2009 р. Щасливської сільської ради „Про затвердження розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе та Проліски" вирішено, у тому числі, з ТОВ „БАЗ" договори про пайову участь в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Щасливе та Проліски; встановити для ТОВ „Бориспільський автозавод" розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури - 1, 304 % від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування.

15.01.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, згідно п. 1.1. договір укладений сторонами у відповідності до частини 5 ст. 27 Закону України „Про планування і забудову територій", „Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів с. Щасливе, с. Проліски", затверджених рішенням сесії Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області № 423-21-V від 03.07.2008 р.

Згідно з п. 1.2. договору предметом договору є домовленість сторін про розмір пайової участі „Забудовника" у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради.

Відповідно до п. 1.3. договору пайова участь „Забудовника" полягає у відрахуванні ним до бюджету „Сільської ради" коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Проліски та Щасливе.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що вихідним об'єктом визначення розміру пайової участі „Забудовника" є будівництво за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 4 (реконструкція р адміністративно-побутового корпусу з їдальнею, склад металу).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що розмір пайової участі становить 300 000, 00 грн, і не підлягає збільшенню незалежно від змін законодавства. Розрахунок величини пайового внеску (участі) наведено у Додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору „Забудовник" зобов'язується на умовах та в порядку передбаченому цим договором здійснити фінансування інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Щасливе та с. Проліски в розмірі визначеному п. 1.5. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору пайова внесок сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок сільської ради частинами за графіком, що є невід'ємною частиною договору додаток № 2. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати встановлений законодавством термін і становить 10.02.2013 р.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що як виняток, за клопотанням „Забудовника", в якості пайового внеску зараховується сума коштів, витрачених „Забудовником" на надання послуг та виконання робіт для „Сільської ради".

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання „Забудовником" своїх зобов'язань.

Одночасно із укладенням договору між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було підписано Додаток № 1 до договору - Розрахунок пайового внеску (участі) забудовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та Додаток № 2 до договору - Графік пайвового внеску (участі), згідно якого забудовник зобов'язаний сплатити: 70 000, 00 грн - до 31.12.2010 р.; 70 000, 00 грн - до 31.12.2011 р.; 160 000, 00 грн - до 01.01.2013 р.

У 2012 р. - 2013 роках позивач (за первісним позовом) звертався до відповідача (за первісним позовом) із листом № 573 від 26.04.2012 р., листом № 390 від 08.04.2013 р., листом № 1378 від 03.12.2013 р., у яких просив виконати свої зобов'язання за договором про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та перерахувати 300 000, 00 грн.

20.03.2014 р. відповідач (за первісним позовом) звернувся до позивача (за первісним позовом) із листом № 168/1 від 18.03.2014 р., у якому просив останнього зарахувати в якості пайового внеску витрати на надання послуг та виконання робіт для сільради 337 871, 40 грн грошових коштів.

Як було зазначено вище, прокурор у первісній позовній заяві, поданій в інтересах позивача (за первісним позовом), крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 300 000, 00 грн основної заборгованості.

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із розвитком інфраструктури населеного пункту здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України „Про планування і забудову територій", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частинами 1-3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент укладення договору) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 8 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Частинами 13, 14 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з частинами 1-3 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 цього ж закону органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Частиною 10 ст. 40 цього ж закону передбачено, що кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з ч. 7. Прикінцевих положень цього ж закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач (за первісним позовом) обов'язок щодо сплати пайової участі у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) складає 300 000, 00 грн, що підтверджується договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р. та додатками до нього, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем (за первісним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі пайової участі за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р.

Заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо того, що ним було виконано свій обов'язок щодо сплати у повному обсязі пайової участі за договором, а саме сплачено грошові кошти за виконані роботи та надані послуги, виконано роботи та надано послуги, тощо, для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради на загальну суму 337 871, 40 грн в рахунок пайового внеску відповідно до п. 4.2. договору, в підтвердження чого ним надано суду відповідні листи Щасливської сільської ради, закази-наряди виконаних робіт, накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, тощо за період з 2004 р. до 2010 р. є необґрунтованими, так як такі роботи та послуги були виконані і надані відповідно, а грошові кошти перераховані були відповідачем (за первісним позовом) в інтересах позивача (за первісним позовом) добровільно до укладення договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., і у відповідності до положень ч. 8 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій", ч. 7 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" не можуть бути зараховані в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, оскільки за своїм предметом, призначенням, видом та природою такі роботи і послуги не направлені були на розвиток саме інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, тобто не стосуються предмету договору, а є добровільною благодійною, матеріальної та спонсорською допомогою.

Докази, надані відповідачем (за первісним позовом) у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, на підтвердження виконання обов'язку по сплаті у повному обсязі пайової участі за договором, а саме відповідні листи Щасливської сільської ради, закази-наряди виконаних робіт, накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, тощо за період з 2004 р. до 2010 р., перелік яких зазначений у зустрічній позовній заяві № 202 від 20.03.2014 р. та у відзиві № 347 від 10.04.2014 р. на первісну позовну заяву, не є належними доказами, що підтверджують належне виконання ним свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі пайової участі за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., так як такі роботи та послуги були виконані і надані відповідно, а грошові кошти перераховані були відповідачем (за первісним позовом) в інтересах позивача (за первісним позовом) добровільно до укладення договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., і у відповідності до положень ч. 8 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій", ч. 7 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" не можуть бути зараховані в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, оскільки за своїм предметом, призначенням, видом та природою такі роботи і послуги не направлені були на розвиток саме інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, тобто не стосуються предмету договору, а є добровільною благодійною, матеріальною та спонсорською допомогою.

Докази, надані відповідачем (за первісним позовом) у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, на підтвердження часткового виконання обов'язку по сплаті пайової участі за договором, а саме листи № 02-09-1667 від 23.11.2010 р., № 02-09-394 від 14.04.2010 р., № 02-09-490 від 25.05.2011 р. Щасливської сільської ради та платіжні доручення до них № 22436 від 30.05.2011 р. на суму 10 000, 00 грн, № 14118 від 23.04.2010 р. на суму 10 000, 00 грн, № 18 692 від 26.11.2010 р. на суму 5 000, 00 грн всього на загальну суму у розмірі 25 000, 00 грн не є належними доказами, що підтверджують належне часткове виконання ним свого обов'язку щодо сплати пайової участі за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., так як такі грошові кошти хоч і були перераховані відповідачем (за первісним позовом) позивачу (за первісним позовом) після укладення договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., однак у відповідності до положень ч. 8 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій", ч. 7 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" не можуть бути зараховані в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, оскільки за своїм призначенням і природою є добровільною матеріальною, благодійною та спонсорською допомогою та не направлені на розвиток саме інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, тобто не стосуються предмету договору.

Як було зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) у своїй заяві б/н від 25.03.2014 р. про застосування позовної давності просить суд застосувати позовну давність до частини суми основної заборгованості, а саме платежу у розмірі 70 000, 00 грн, та відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні первісних позовних вимог у цій частині.

З приводу вказаної заяви відповідача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 цього ж кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було зазначено вище, прокурор у первісній позовній заяві, поданій в інтересах позивача (за первісним позовом), крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 300 000, 00 грн основної заборгованості, що складаються із наступних платежів: 70 000, 00 грн - до 31.12.2010 р.; 70 000, 00 грн - до 31.12.2011 р.; 160 000, 00 грн - до 01.01.2013 р.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що позовна давність для позивача (за первісним позовом) для звернення в суд до відповідача (за первісним позовом) із вимогою про захист свого права на оплату першого платежу пайової участі за договором (70 000, 00 грн - до 31.12.2010 р.) почала свій перебіг з моменту спливу строку виконання основного зобов'язання по оплаті такого платежу і остаточно спливла через три роки з 01.01.2014 р.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор в інтересах позивача (за первісним позовом) звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою № 105-761 від 12.02.2014 р. до відповідача (за первісним позовом) про стягнення 300 000, 00 грн основної заборгованості, 4 736, 10 грн інфляційних збитків, 15 286, 85 грн 3 % річних, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі пайової участі згідно договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р. лише 13.02.2014 p., тобто із спливом строків позовної давності в частині стягнення частини основної заборгованості (першого платежу) у розмірі 70 000, 00 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо вказаної його вимоги до відповідача (за первісним позовом).

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора в інтересах позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) основної заборгованості за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р. у розмірі 230 000, 00 грн.

Крім того, прокурор в інтересах позивача (за первісним позовом) просить стягнути із відповідача (за первісним позовом) інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання обов'язку по сплаті пайової участі з січня 2011 р. по січень 2014 р. всього на загальну суму 4 736, 10 грн та з 01.01.2011 р. по 01.01.2014 р. всього на загальну суму 15 286, 85 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач (за первісним позовом) у своїй заяві б/н від 25.03.2014 р. про застосування позовної давності просив суд застосувати позовну давність до основної заборгованості лише в частині платежу у розмірі 70 000, 00 грн та відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні первісних позовних вимог у цій частині, і не просив суд застосувати позовну давність до інших позовних вимог.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем (за первісним позовом), є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.01.2011 - 29.01.201470000.001.0513570.0073570.0070 000, 00 грн х 1, 051 = 73 570, 00 грн; 73 570, 00 грн - 70 000, 00 грн = 3 570, 00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.01.2012 - 29.01.201470000.001.005350.0070350.0070 000, 00 грн х 1, 005 = 70 350, 00 грн; 70 350, 00 грн - 70 000, 00 грн = 350, 00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.01.2013 - 29.01.2014160000.001.0071120.00161120.00160 000, 00 грн х 1, 007 = 161 120, 00 грн; 161 120, 00 грн - 160 000, 00 грн = 1 120, 00 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р. у вищевказані періоди становить 5 040, 00 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує прокурор в інтересах позивача (за первісним позовом), є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 736, 10 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем (за первісним позовом), є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 01.01.2011 р. - по 31.12.2013 р., сума основної заборгованості - 70 000, 00 грн, кількість днів заборгованості - 1 096 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів70000.0001.01.2011 - 31.12.201310963 %6305.7570 000, 00 грн х 0, 03 % х 1096/365 = 6 305, 75 грн.

- період заборгованості - з 01.01.2012 р. - по 31.12.2013 р., сума основної заборгованості - 70 000, 00 грн, кількість днів заборгованості - 731 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів70000.0001.01.2012 - 31.12.20137313 %4205.7570 000, 00 грн х 0, 03 % х 731/365 = 4 205, 75 грн.

- період заборгованості - з 02.01.2013 р. - по 31.12.2013 р., сума основної заборгованості - 160 000, 00 грн, кількість днів заборгованості - 364 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів160000.0002.01.2013 - 31.12.20133643 %4786.85160 000, 00 грн х 0, 03 % х 365/365 = 4 786, 85 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р. у вищевказані періоди становить 15 298, 35 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми основної заборгованості, на які претендує прокурор в інтересах позивача (за первісним позовом), є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 15 286, 85 грн.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача (за зустрічним позовом) здійснити зарахування 300 000, 00 грн, сплачених за виконані роботи та надані послуги для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради в рахунок пайового внеску відповідно до п. 4.2. договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р.

Що стосується вказаної зустрічної позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із розвитком інфраструктури населеного пункту здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України „Про планування і забудову територій", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частинами 1-3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент укладення договору) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 8 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Частинами 13, 14 ст. 27-1 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з частинами 1-3 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 цього ж закону органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Частиною 10 ст. 40 цього ж закону передбачено, що кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з ч. 7. Прикінцевих положень цього ж закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 601 цього ж кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність його зустрічних однорідних вимог у даних спірних відносинах, а також наявність підстав для проведення їх зарахування із первісними позовними вимогами прокурора в інтересах позивача.

Докази, додані позивачем (за зустрічним позовом) до його зустрічної позовної заяви та надані позивачем (за зустрічним позовом) у процесі розгляду справи і наявні у матеріалах справи, а саме відповідні листи Щасливської сільської ради, закази-наряди виконаних робіт, накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, тощо за період з 2004 р. до 2010 р., перелік яких зазначений у зустрічній позовній заяві № 202 від 20.03.2014 р. та у відзиві № 347 від 10.04.2014 р. на первісну позовну заяву, не є належними доказами, що підтверджують наявність його зустрічних однорідних вимог у даних спірних відносинах, а також наявність підстав для проведення їх зарахування із первісними позовними вимогами прокурора в інтересах позивача, та належне виконання ним свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі пайової участі за договором № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., а саме сплату грошових коштів на виконання робіт і надання послуг для Щасливської сільської ради, саме виконання робіт та надання послуг для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради на загальну суму 337 871, 40 грн в рахунок пайового внеску відповідно п. 4.2. договору, так як такі роботи та послуги були виконані і надані відповідно, а грошові кошти перераховані були відповідачем (за первісним позовом) в інтересах позивача (за первісним позовом) добровільно до укладення договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., і у відповідності до положень ч. 8 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій", ч. 7 ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" не можуть бути зараховані в якості пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, оскільки за своїм предметом, призначенням, видом та природою такі роботи і послуги не направлені були на розвиток саме інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради, тобто не стосуються предмету договору, а є добровільною благодійною, матеріальною та спонсорською допомогою.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем (за зустрічним позовом) не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність його зустрічних однорідних вимог у даних спірних відносинах, а також наявність підстав для проведення їх зарахування із первісними позовними вимогами прокурора в інтересах позивача, то позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про зобов'язання здійснити зарахування 300 000, 00 грн, сплачених за виконані роботи та надані послуги для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Щасливської сільської ради в рахунок пайового внеску відповідно до п. 4.2. договору № 4/1 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 15.01.2010 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за зустрічним позовом) - відповідача (за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Бориспільський автозавод" (ідентифікаційний код 31936646) на користь Щасливської сільської ради (ідентифікаційний код 04527520) 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 15 286 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 85 (вісімдесят п'ять) коп. інфляційних збитків, 4 736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн 10 (десять) коп. 3 % річних.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Бориспільський автозавод" (ідентифікаційний код 31936646) в доход Державного бюджету України судові витрати 5 000 (п'ять тисяч) грн 46 (сорок шість) коп. судового збору.

5. Стягнути з Щасливської сільської ради (ідентифікаційний код 04527520) в доход Державного бюджету України судові витрати 1 400 (одна тисяча чотириста) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

6. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 вересня 2014 р.