Рішення № 40451140, 02.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/2338/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінгова компанія "ДЕН",

04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галєна",

08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 12

про стягнення 90 555,24 грн.

за участю представників:

позивача - Шевченко В.О. (довіреність від 01.11.2013, б/н);

відповідач - ОСОБА_3 (довіреність від 18.11.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінгова компанія "ДЕН" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галєна" (далі - відповідач) про стягнення 90 621,69 грн., з яких: 84 454,50 грн. основного боргу, 58,89 грн. пені, 929,90 грн. 3 % річних, 5 178,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з прибирання від 01.10.2011 № 55/0500-55 К.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12708/14 від 01.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2014.

У судове засідання 01.07.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 05.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13087/14 від 07.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15781/14 від 05.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2014.

У судовому засіданні 05.08.2014 представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду спору у зв'язку з необхідністю надання їм додаткового часу для отримання нових доказів своїх вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2014 продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.08.2014 оголошено перерву до 19.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16145/14 від 11.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16146/14 від 11.08.2014) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі здійсненням позивачем перерахунку пені.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 90 555,24 грн., з яких: 84 454,50 грн., 923,08 грн. 3 % річних, 37,35 грн. пені, 5 140,31 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16967/14 від 19.08.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму основної заборгованості у повному обсязі та заперечує проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Розглянувши вказану заяву, судом встановлено, що її підписано представником відповідача за довіреністю від 18.11.2013 - ОСОБА_3, однак, вказаною довіреностю не передбачено повноваження представника на вчинення такої процесуальної дії як визнання позову повністю або частково.

Відтак, твердження відповідача, що викладені у відзиві, не можуть бути прийняті судом як визнання відповідачем позову, проте, відповідно до статей 22, 32 Господарського процесуального кодексу України прийняті судом в якості доказу - письмового пояснення представника з обставин справи та враховані при вирішенні спору по суті.

У судовому засіданні 19.08.2014 оголошено перерву до 26.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.08.2014 оголошено перерву до 02.09.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.09.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Відповідач позов заперечив частково з підстав, що викладені у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «ДЕН» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галєна» (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг з прибирання від 01.10.2011 № 55/0500-55 К (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати послуги, передбачені Договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Послугами за Договором є прибирання торгівельного центру « 4 ROOM» на вул. Петропавлівська, 6 в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області (далі - об'єкт), прибирання прибудинкової території об'єкту, збирання, сортування та розміщення побутового сміття (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, загальна вартість послуг за один календарний місяць становить 39 000,00 грн., з ПДВ.

Оплата послуг за відповідний календарний місяць проводиться протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний календарний місяць (пункт 2.3. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що послуги надаються протягом 12 місяців з моменту укладення Договору. Після закінчення строку надання послуг, сторони мають право продовжити строк надання послуг ще на 12 місяців.

Відповідно до пункту 5.1.7. Договору, виконавець зобов'язаний після надання послуг у відповідному календарному місяці скласти, підписати, передати замовнику на підписання акт прийняття-передачі наданих послуг за такий місяць.

Згідно з пунктом 5.3.5. Договору, замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані за відповідний місяць послуги та підписати акт.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, після надання послуг у відповідному календарному місяці виконавець не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, здає їх замовнику за актом приймання-передачі наданих послуг. У процесі приймання-передачі наданих послуг замовник перевіряє відповідність наданих послуг умовам Договору.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг, замовник зобов'язаний або підписати цей акт, або надати обґрунтовану відмову від підписання.

Договір є чинним з дати його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.2. Договору).

Додатковою угодою від 01.10.2012 № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1) сторони погодили продовжити строк надання послуг на 12 місяців.

Додатковою угодою від 31.05.2013 № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2) сторонами затверджено графік реструктуризації боргу строком на 11 місяців та погоджено дострокове припинення дії Договору й визначено останнім днем дії Договору - 30 червня 2013 року.

На виконання умов Договору, позивач за період з квітня до червня 2013 року надав послуги з прибирання на суму 117 000,00 грн., а відповідач вказані послуги отримав, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.04.2014 № ОУ-0000154, від 31.05.2014 № ОУ-0000190, від 30.06.2014 № ОУ-0000215, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження обома сторонами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучено копії вказаних актів.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури від 30.04.2013 № СФ-0000174 на суму 39 000,00 грн., від 31.05.2013 № СФ-0000216 на суму 39 000,00 грн., від 30.06.2013 № СФ-0000245 на суму 39 000,00 грн. Копії додано до матеріалів справи.

На підтвердження наявності заборгованості до матеріалів справи надано банківські виписки по рахунку позивача за період з 01.10.2011 до 25.06.2014, які засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки, відповідно до яких судом встановлено наявність часткових оплат за Договором.

Відтак, акти наданих послуг за період з квітня до червня 2013 року оплачені відповідачем частково, у зв'язку з чим, у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 84 454,50 грн.

Відповідачем факт отримання послуг та наявність заборгованості у розмірі 84 454,50 грн. не заперечується, проте, у відзиві на позовну заяву заперечено стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з тим, що акти виконаних робіт за квітень-червень 2013 року, копії яких долучені до позовної заяви, а також рахунки-фактури, що у зазначені у них, не можуть бути належними та допустимими доказами порушення відповідачем зобов'язань за Договором, оскільки не містять посилання на спірний Договір.

До вказаних тверджень відповідача суд ставиться критично, оскільки як позивачем, так і відповідачем у письмових поясненнях щодо наявності на даний час чи існування у минулому (або відсутності) інших, крім зазначених у позовній заяві, правовідносин між сторонами, зазначено, що послуги з прибирання за спірним Договором надавались позивачем до червня 2013 року.

Відтак, у письмових поясненнях від 04.08.2014, що долучені до матеріалів справи, відповідачем визнано, що послуги за спірним Договором позивач надавав відповідачу до червня 2013 року включно, що суперечить твердженням, що викладені ним у відзиві на позовну заяву від 19.08.2014 про надання цих же послуг поза межами Договору.

Законом не передбачено можливості відмови учасника судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин.

Вказану правову позицію також викладено у абзаці 6 підпункту 2.5.1 пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Крім того, судом враховано, що часткові оплати, що здійснені відповідачем за період дії Договору, здійснювались із призначенням платежу «оплата за роботи згідно з Дог. № 55/0500-55 від 01.10.11», що суперечать його твердженням про те, що спірні послуги надавались не на підставі спірного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази сплати заборгованості, у повному обсязі, відсутні.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 84 454,50 грн. основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач, на підставі пункту 8.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 37,35 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на необхідність дотримання вказаних вимог законодавства при нарахуванні пені, судом перевірено розрахунок позивача та виявлено невірне нарахування позивачем пені. Відповідно до вірного розрахунку пені, що здійснений судом за актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2013 № ОУ-0000215, розмір пені становлять 2 594,30 грн., проте, позивач заявляє до стягнення з відповідача 37,35 грн., а у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в повному обсязі - 37,35 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 923,08 грн. та 5 140,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 923,08 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно інфляційних втрат, судом враховано наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, що наданий позивачем, судом встановлено, що інфляційні втрати нараховані позивачем надмірно, у зв'язку з чим, позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4,13 грн. задоволенню не підлягає.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84 454,50 грн. основної заборгованості, 37,35 грн. пені, 5 136,18 грн. інфляційних втрат та 923,08 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4,13 грн. задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галєна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 12, ідентифікаційний код 31022642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «ДЕН» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 36216951) 84 454 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. основної заборгованості, 37 (тридцять сім) грн. 35 коп. пені, 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 08 коп. 3 % річних, 5 136 (п'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.09.2014.

Суддя С.О. Саванчук