Ухвала суду № 40449481, 04.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2288/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, а постанови протиправними та їх скасування, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області (далі-відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення постанов від 08.05.2014 року, 27.05.2014 року про накладення на штрафу в розмірі 170 грн. та 340 грн. за невиконання вимог державного виконавця (виконавчий лист №715/1898/13 від 30.12.2013 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 03.07.2014 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що рішення суду згідно з виконавчим документом фактично виконано (передано ключ від замка, зобов'язано допустити до майна), а тому згідно ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 грудня 2013 року на підставі заочного рішення суду від 05 вересня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області видав виконавчий лист по справі №715/1898/13ц. про усунення перешкоди у користуванні майном, яке належить ОСОБА_3 на праві особистої власності, а саме 1/2 частиною будівельних матеріалів, конструкцій, які були використані під час будівництва житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 допустити її до майна та передачі їй ключа від замка вхідних дверей до будинку АДРЕСА_1.

24 січня 2014 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Глибоцького управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№41699403.

07 лютого 2014 року відповідачем складено акт державного виконавця, яким встановлено, що ОСОБА_2 передано ключ від вхідних дверей, що зазначено в рішенні суду ОСОБА_3 Також ОСОБА_2 зобов'язаний допустити ОСОБА_3 до майна, а саме 1/2 будівельних матеріалів, конструкцій, що знаходяться АДРЕСА_1 .

Проте 07 травня 2014 року відповідачем складено акт державного виконавця, яким встановлено, що із виїздом по місцю знаходження майна АДРЕСА_1, ОСОБА_3 допущено до майна, але ключ який, надано ОСОБА_2 не відповідає замку від вхідних дверей (а.с. 13).

08 травня 2014 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Глибоцького управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу ВП№41699403, згідно якої на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 170 грн. за не виконання вимог державного виконавця (а.с. 23).

27 травня 2014 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу ВП№41699403, згідно якої на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 340 грн. за не виконання вимог державного виконавця (а.с. 27).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову виходив з того, що відповідач приймаючи спірні рішення діяв у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки його дії повністю узгоджуються з вимогами наведених вище норм Закону України "Про виконавче провадження".

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV із змінами і доповненнями (далі - Закон № 606).

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина 1, абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Матеріали адміністративної справи свідчать, що відповідачем в ході виконавчого провадження, двічі задокументовано актами державного виконавця факт невиконання рішення суду (виконавчого листа), який полягав у тому, що боржником передано ключ стягувачу, який не відповідає замку вхідних дверей будівлі АДРЕСА_1

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з позицією останнього, що дії виконавця у виконавчому провадженні, з урахуванням наведених вище норм законодавства в кожному випадку повинні зводитись до повного задоволення інтересів і прав стягувача.

З огляду на зазначене судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на факт передачі останнім ключів від замка, як на підставу виконання відповідного судового рішення, оскільки вказані дії повинні бути спрямовані на виконання рішення суду таким чином, щоб зазначене виконання носило не тільки формальний характер, а реально були захищені права та інтереси особи.

В даному випадку сам факт передачі боржником ключа стягувачу, який по суті не є ключем від замка будівлі, не свідчить про повне виконання вимог державного виконавця.

Крім того в апеляційній скарзі позивач зауважує на ігноруванні відповідачем постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року, проте до вказаних доводів апелянта судова колегія ставиться критично, оскільки вказаним рішенням суду скасовано рішення державного виконавця у тому ж виконавчому провадженні з інших підстав, які зазначені вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.