Ухвала суду № 40449047, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4762/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0000962204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області згідно із п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п.п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Компанія «ВОК» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №848/22-4/00293841 від 18 липня 2013 року у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 ст. 187), п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 639803, 80 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.08.2013 року № 0000272204, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 639803 грн. 80 коп. - за основним платежем; 159950 грн. 95 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, які підтверджують реальність договору між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» та його контрагентом, така операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані, як і не надані докази належного повідомлення платника податку про проведення перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК» було укладено договір № 027/11 від 27 листопада 2012 року, за умовами якого ТОВ «Компанія «ВОК» (постачальник) зобов'язується в строки та на умовах, викладених у цьому договорі, поставити та передати у власність ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» (покупця) насосне обладнання та комплектуючі вироби, відповідно з видатковими документами, додатковими угодами або специфікаціями, підписаними сторонами, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка продукції здійснюється постачальником.

Відповідно до умов згаданого договору ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» придбало зварювальний дренажний насос, апарат магнітної обробки води, підключення DN40, апарат магнітної обробки води, підключення DN25, теплообмінник Logalux з об'ємом баку 2000 л., бак для води БВ600, модульний блок теплопостачання системи СТ СПА, модульний блок системи опалення 2 комплексу СО2, модульний блок системи опалення 1 комплексу СО1, модульний блок теплопостачання системи басейна, модульний блок теплопостачання системи вентиляції, установку для магнієвого захисту, регулятор тиску AVD DN 40.1-5 бар, що підтверджується належним чином завіреними копіями: накладної №3 від 25 червня 2012 року на суму 5855182,92 грн., видаткової накладної №РН-0000031 від 29 червня 2012 року, податкової накладної №3 від 25 червня 2012 року на суму 3838822,80 грн., банківської виписки за 25 червня 2012 року, платіжне доручення №292 від 25 червня 2012 року на суму 3838822,80 грн.

Для підтвердження проведення передоплати за відповідну продукцію подано податкові накладні №49 від 29 листопада 2011 року у сумі 216360 грн., №50 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн., №51 від 29 листопада 2011 року у сумі 300000 грн., №52 від 29 листопада 2011 року у сумі 500000 грн., №53 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн., №54 від 29 листопада 2011 року у сумі 400000 грн., №55 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн.; а також платіжне доручення №921 від 29 листопада 2011 року на суму 2016360 грн. та банківську виписку за 29 листопада 2011 року.

Позивачем, на підтвердження відображення отриманого товару у бухгалтерському обліку та на балансі підприємства, надано оборотно-сальдову відомість за червень 2012 року, журнал проводок 205, 63 за цей же період, матеріальний звіт за період з квітня по червень 2012 року.

Крім того, подано податкову декларацію із податку на додану вартість за 2012 рік з додатками і доказами направлення до податкового органу, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, фотокартки придбаного обладнання.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем також надано докази подальшої реалізації придбаної продукції, а саме: договір №211111 від 21 листопада 2011 року із Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України», за умовами якого ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» виконує власними і залученими силами і засобами роботи по будівництву об'єкту будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснює випробування змонтованого обладнання, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що зумовлені неякісним виконанням робіт; та копії робочої документації до такого договору.

Також, до матеріалів справи додано копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року, що набрала законної сили 23 жовтня 2013 року, якою встановлено обставини реальності операції між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» та ТОВ «Компанія «ВОК» за договором від 5 червня 2012 року №07/12.

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних колегія суддів оцінює критично, оскільки, як вбачається з договору №027/11 від 27 листопада 2011 року, обов'язок поставки продукції покладений на ТОВ «Компанія «ВОК». (пункт 4.1 договору).

Отже, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що були придбані позивачем у спірний період, отримані з метою подальшої реалізації.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.