Ухвала суду № 40448391, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15361/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови -

В С Т А Н О В И В :

В даній справі позивач звернувся в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) скасувати постанову УДВС ГУ юстиції у м. Києві від 05.12.2011 р. про накладення арешту на все майно ОСОБА_5 при здійсненні виконавчого провадження № 30205886 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 за кредитним договором № ML-006/1325/2006 від 24.06.2006 р., згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2011 р. по цивільній справі № 2-2645/11, в частині накладення арешту на автомобіль марки Mersedes-Benz S-class W/V221, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2011 року Голосіївським районним судом м. Києва прийнято заочне рішення у справі № 2-2645/11, яким стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження -м. Київ), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження Луганська область, Слов'яносербський район, с. Трьохізбетка) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (п\р26507002333333 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код -36789421.) заборгованість за договором кредиту в розмірі 194681 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят один) долар США 39 центів (еквівалент у гривнях на день проведення розрахунку за курсом НБУ - 1545770 (один мільйон п'ятсот сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 24 коп. та 1588112 (один мільйон п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сто дванадцять) грн. 85 коп.

29.11.2011 р. судом видано виконавчий лист про стягнення вищевказаних сум із вищевказаних осіб. Рішення суду набрало законної сили 16.09.2011 р.

05.12.2011 р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУ юстиції у м. Києві Григорян О.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30205886 та надано строк для добровільного виконання рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, 05.12.2011 р. державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова прийнята на підставі заяви стягувача про накладення арешту на все майно, що належить боржнику в межах суми заборгованості. Накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 3 133 883,09 грн. Заборонено боржнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

06.12.2011 р. до Додержавного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження. Термін дії обтяження - до 06.12.2016 р.

27.06.2012 р. державним виконавцем, у т.ч. у присутності боржника, складено акт опису та арешту майна.

Позивач просить скасувати постанову УДВС ГУ юстиції у м. Києві від 05.12.2011 р. про накладення арешту на все майно ОСОБА_5 при здійсненні виконавчого провадження № 30205886 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 за кредитним договором № ML-006/1325/2006 від 24.06.2006 р., згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2011 р. по цивільній справі № 2-2645/11, в частині накладення арешту на автомобіль марки Mersedes-Benz S-class W/V221, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 з тих підстав, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2012 р. у справі № 2-5464/12 за позовом за нею визнано право власності на вищевказаний автомобіль, а арешт на майно, накладений державним виконавцем може бути знято лише судом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно чч.1, 2 ст.5 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч 2 ст. 25 Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, державний виконавець на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний прийняти міри для виконання виконавчого документа, в т.ч. може винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийнята 05.12.2011 року.

Згідно даних актів опису і арешту майна примусові дії державного виконавця були направлені на майно, що згідно з даними відповідного свідоцтва є приватною власністю боржника.

Разом з тим, рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-5464/12 (2609/19519/12) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яким визнано за позивачем особистою приватною власністю вищезгаданий автомобіль ухвалено лише 17.10.2012 р. Рішення суду набрало законної сили 29.10.2012 р.

Тобто, на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 05.12.2011 р. право власності боржника на арештоване майно було беззаперечним.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача стосовно прийняття постанови про арешт майна боржника та вважає, що такі дії здійснені ним на підставі та у відповідності до норм законодавства.

Крім того, згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ( а не про оскарження правомірності постанов про арешт майна в порядку КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем, обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 12.09.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.