Постанова № 40448312, 14.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2014 року № 826/8006/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 травня 2014 року № 0002312201 та № 0002302201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8086/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 червня 2014 року.

У судовому засіданні 18 червня 2014 року представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу № 580 від 27 березня 2014 року направлень від 28 березня 2014 року № 460, 460, 462, згідно з підпунктом 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 14 квітня 2014 року № 27/26-53-22-01-26-19252187.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1. статті 188, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.3., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 59543,00 грн.;

- підпункту 138.8.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 21389,00 грн.

Податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 травня 2014 року № 0002312201 та № 0002302201 ТОВ «Гера» збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 71 351,00 грн. (за основним платежем - 59543,00 грн., за штрафними санкціями - 11808,00 грн.) та з податку на прибуток у розмірі 26736,00 грн. (за основним платежем - 21389,00 грн., за штрафними санкціями - 5347,00 грн.).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги, останній не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Техноторг», ТОВ «Торговий Дім ІТ Рішень», ТОВ «Рітейл Бізнес Проект».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техноторг», ТОВ «Торговий Дім ІТ Рішень», ТОВ «Рітейл Бізнес Проект», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гера» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Бізнес Проект» (Виконавець) укладено Договір № 06-11 від 06.11.2012 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати наступні послуги: передпродажна підготовка терміналів, сканерів, принтерів, етикет-пістолетів. Роботи та послуги передбачають перевірку працездатності обладнання Замовника, усунення виявлених недоліків обладнання (забруднення, заміна непрацюючих частин, заміна пошкодженої упаковки тощо).

Розділом 2 цього договору обумовлено, що Виконавець зобов'язується виконати перевірку працездатності терміналів сбору даних, сканерів, принтерів та етикет-пістолетів Замовника, забезпечити наявність та збереження обладнання Замовника під час цієї перевірки, провести перевірку у відповідності з правилами техніки безпеки.

Замовник зобов'язується: своєчасно проводити розрахунки з Виконавцем за виконані роботи (надані послуги), забезпечити Виконавця усіма необхідними технічними засобами для виконання робіт по передпродажній підготовці обладнання, забезпечити Виконавця місцем проведення перевірки у відповідності з правилами техніки безпеки.

Згідно наданих актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.12.2012 року № МАР-2020-3, від 19.12.2012 року № МАР-2020-2 та від 07.12.2012 року № МАР 2020-1 Виконавцем були надані наступні послуги: передпродажна підготовка сканерів (450 штук), принтерів (175 штук), етикет-пістолетів (910 штук) та терміналів (60 штук).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Бізнес Проект» виписано на адресу позивача податкові накладні від 24.12.2012 року № 44, від 19.12.2012 року № 32, від 07.12.2012 року № 13 на загальну суму 122220,00 грн.

Докази оплати послуг, наданих ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» позивачу в матеріалах справи відсутні, незважаючи на їх витребування ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 року про відкриття провадження у справі.

Крім того, при проведенні перевірки посадовою особою відповідача встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень».

При проведенні аналізу відповідачем встановлено, що причинами розбіжностей є акти про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій, складені по ТОВ «Техно-торг» ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 11.10.2013 року № 385/3-22-08, по ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» акт ДПІ в Галицькому районі ГУ Міндоходів у м.Львів від 20.09.2013 року № 187/22-40.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: рахунку на оплату від 18.09.2012 року № ТД0002508, видаткової накладної від 18.09.2012 року № 1191, податкової накладної від 18.09.2012 року № 101, податкову накладну від 20.11.2012 року № 127, рахунок на оплату від 20.08.2012 року № ТД0002148, видаткова накладна від 22.08.2012 року № 1070, податкова накладна від 22.08.2012 року № 127, рахунок на оплату від 31.10.2012 року № ТД0003114, видаткова накладна від 02.11.2012 року № 1527, податкова накладна від 02.11.2012 року № 16, рахунок на оплату від 19.11.2012 року № ТД0003361, видаткова накладна від 20.11.2012 року № 1638 на підтвердження здійснення господарської операції з купівлі позивачем у ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» принтерів термотрансферних.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Техно-торг» позивачем долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру від 08.08.2012 року № СФ-0020944, видаткову накладну від 10.08.2012 № 20944 та податкову накладну від 09.08.2012 року № 1325 на підтвердження здійснення господарської операції з купівлі позивачем у ТОВ «Техно-торг» 4 комп'ютерів.

Докази оплати товарів, отриманих у «Торговий дім ІТ рішень» та з ТОВ «Техно-торг» позивачу в матеріалах справи відсутні, незважаючи на їх витребування ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 року про відкриття провадження у справі.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за VI квартал 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Рітейл Бізнес Проект», у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг з передпродажної підготовки у ТОВ «Рітейл Бізнес Проект», оскільки згідно витягу з ЄДРЮОФОП, основним видом діяльності ТОВ «Гера» є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, позивач зазначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи додаткових пояснень, на виконання замовлення позивача, ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» було продано поліграфічну продукцію, що підтверджується доданими до пояснень видатковими та податковими накладними. Після придбання поліграфічної продукції з метою її подальшої реалізації в рамках укладеного договору № 06-11 від 06.11.2012 року ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» здійснювало для позивача передпродажну підготовку.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме з наданих позивачем документів (крім пояснень, не підтверджених належними доказами) неможливо встановити, в чому саме заклечалась передпродажна підготовка поліграфічної продукції, її місце здійснення та наявність технічних засобів для виконання робіт по передпродажній підготовці обладнання, що передбачено договором.

Водночас, із вказаних вище документів суд не вбачає, що придбані у ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» послуги якимось чином впливають на подальшу реалізацію поліграфічної продукції кінцевим споживачам.

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Слід звернути увагу, що згідно актів про надані послуги, ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» надавались, наступні послуги: передпродажна підготовка сканерів (450 штук), принтерів (175 штук), етикет-пістолетів (910 штук) та терміналів (60 штук).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, оскільки неможливо встановити їх кінцеву мету та факт реального здійснення. Крім того, вищезазначений перелік послуг є досить не вичерпним, а тому встановлення конкретного обсягу послуг, які замовлялось позивачем, не вбачається можливим.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином послуги з передпродажної підготовки товарів використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, з наявних матеріалів справи неможливо встановити реальну необхідність придбання обумовлених договором послуг для здійснення власної господарської діяльності позивачем.

Стосовно придбання товарів позивачем у контрагентів ТОВ «Техно-Торг» та ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», суд зазначає наступне.

В наданих позивачем копіях податкових накладних зазначено, що між позивачем та контрагентів ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» укладались договори поставки для здійснення господарських операцій з купівлі принтерів. Проте, в матеріалах справи зазначені договори відсутні.

Крім того, з наявних матеріалів справи неможливо встановити, яким чином придбані у ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень» товари були доставлені позивачу.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операцій, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного надання послуг ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» та поставки товарів ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 року по справі №2а-4458/12/2670.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані послуги та поставлені товари надані саме цими контрагентами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 826/17848/13-а.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пунктів 198.1., 198.4., 198.6. статті 198 та пунктів 200.1., 200.2., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України та, як наслідок, правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 0002312201.

Стосовно висновків Акта перевірки щодо завищення позивачем витрат на суму 101850,00 грн. з податку на прибуток, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України)

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ТОВ «Рітейл Бізнес Проект» та поставки товарів ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Торговий дім ІТ рішень», не підтверджують отримання послуг та товарів та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а податкове повідомлення-рішення від 26.05.14 року № 0002302201 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1961,74 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 196,17 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1765,57 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (код ЄДРПОУ 19252187) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1765,57 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник