Постанова № 40447992, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року № 826/8424/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0002361701.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що дохід від продажу товарів (робіт, послуг) позивача за дванадцять місяців перевищив 300000 грн., а тому податковий орган дійшов висновку про обов'язок позивача з травня 2012 р. зареєструватися платником ПДВ та про донарахування йому сум податку на основною ставкою, починаючи з травня 2012 р. Позивач стверджує, що у період з квітня 2011 р. по травень 2012 р. сума розрахункових операцій не перевищувала встановлений законодавством розмір 300000 грн., оскільки у вартість придбаного товару включений ПДВ, після віднімання якого від суми отриманого доходу, залишається сума, яка не перевищує 300 тис.грн., а відтак у позивача не виникав обов'язок зареєструватися платником ПДВ. З цих підстав просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 13.03.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.10.2001 року №20690170000024942, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та складено акт перевірки від 13.05.2014 №484-26-54-17-01-17-2711407418.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124970 грн., в т.ч. за період з травня 2012 по грудень 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0002361701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151792,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 121434,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 30358,50 грн.

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Тобто, вищевказана норма чітко вказано, що розрахунок загальної суми операцій, що сукупно перевищує 300000 гривень повинен був бути проведений буз урахування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Із аналізу норм чинного законодавства убачається, що обов'язок реєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби виникає у платника у випадку перевищення ним 300000,00 грн. (без ПДВ) обсягу виручки від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців поспіль. При цьому, навіть якщо такий платник не подасть до податкового органу заяву про реєстрацію платником ПДВ та не зареєструється як платник ПДВ, він несе обов'язки зі сплати ПДВ на загальних підставах.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача сума за спірний період, а саме з травня 2011 року по квітень 2012 року становить 330557,71 грн.

Водночас, відповідно до приписів ст.181 Податкового кодексу України, без урахування податку на додану вартість сума становить 264446,17 грн., що є меншим ніж встановлена гранична сума в розмірі 300 тис. грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про той факт, що загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, за період з 01.05.2011 по 26.04.2012 сукупно перевищила 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) є передчасним, а відтак, висновок про порушення позивачем пунктів 187.1 статті 187 Податкового кодексу є помилковим, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення на підставі цих висновків від 28.05.2014 №0002361701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім цього, судом взято до уваги інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 №2135/11/13-11 щодо порядку стягнення судових витрат з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0002361701- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014 №0002361701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 303 грн. 58 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова