Рішення № 40447199, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13339/14 08.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс»простягнення 1 042 068, 40 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Александрович О.М., довіреність б/н від 06.04.2012;від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпром» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» про стягнення 1042068, 40 грн. заборгованості за договором поставки № 01-0403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки № 01-0403 від 04.03.2013 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13339/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу № 910/13339/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13339/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 справу №910/13339/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13339/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 08.09.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» (покупець) укладено договір поставки №01-0403, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в заявках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна товару, зазначена в заявках, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання заявки сторонами в новій редакції і буде застосовуватися до тих поставок товару, які будуть здійснюватися постачальником після підписання сторонами відповідної заявки в новій редакції (п. 2.2 договору).

У пункті 5.6 договору сторони визначили, що право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару.

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків постачальника (п. 3.3 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2013, а якщо жодна із сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається кожного разу продовженим на наступний календарний рік та на тих самих умовах (п. 8.1).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу узгодженого товару на загальну суму 1 229 835, 48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: № 64/06 від 06.06.2013 на суму 175 104, 00 грн., № 63/06 від 06.06.2013 на суму 949 320, 00 грн., № 176/10 від 23.10.2013 на суму 18429, 60 грн., № 204/11 від 14.11.2013 на суму 59 337, 48 грн., № 210/11 від 18.11.2013 на суму 27 644, 40 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №83 від 05.06.2013, №255 від 23.10.2013, №279 від 14.11.2013, №284 від 18.11.2013, виданими на ім'я ОСОБА_2.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №01-0403 щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 187767,08 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 1042068,40 грн., яка заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника здійснюється в безготівковому порядку протягом трьох банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати отриманого товару, 19.05.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 042 068, 40 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 20841,37 грн., втім сплатив 21041,37 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1885 від 01.07.2014.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєра Макс» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 519; ідентифікаційний код 38343638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 8-Б, квартира 37; ідентифікаційний код 21483639) 1042068 (один мільйон сорок дві тисячі шістдесят вісім) грн. 40 коп. - основного боргу та 20841 (двадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 37 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 8-Б, квартира 37; ідентифікаційний код 21483639) з Державного бюджету України 200 (двісті) грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1885 від 01.07.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко