Рішення № 40446997, 11.08.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/14759/13-ц

н\п 2/490/1189/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

09 вересня 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г.В.

при секретарі - Голубашенко Т.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Г.В.ПОДЗІГУН

Справа №490/14759/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г.В.

при секретарі - Голубашенко Т.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним заповіту, що був складений 13.10.2009 року ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №5036.

В обґрунтування вимог позивачка посилалася на невідповідність заповіту встановленим ст.1247 ЦК України загальним вимогам до його форми та вказувала, що висновок нотаріуса про те, що заповідач ОСОБА_6 у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не могла підписати заповіт власноручно не відповідає дійсності, а за такого не було підстав для підпису тексту заповіту іншою особою - ОСОБА_7 Також посилалася на використання нотаріусом підроблених документів, а саме довідки виданої ОСОБА_8 та довідки з номером ідентифікаційного коду заповідача, який не належав цій особі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 вимоги позову підтримав та просив про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відповідність оспорюваного заповіту нормам діючого законодавства.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_10 Остання є рідною сестрою ОСОБА_11

ОСОБА_6 проживала в АДРЕСА_1 в м.Миколаєві. ? частка вищевказаного будинку належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 1957 року, також вона була зареєстрована за цією адресою.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивачrb ОСОБА_1, в 1996 році ОСОБА_4 переїхала до села Весняне Миколаївського району Миколаївської області та з 2010 року припинила спілкування з ОСОБА_6 через свою хворобу. В червні 2013 року їй стало відомо, що в березні 2010 року її тітка ОСОБА_6 померла. Маючи намір отримати спадщину після її смерті, позивачка стала виявляти спадкове майно та дізналася про складений спадкодавцем 13.10.2009 року заповіт на користь іншої особи - ОСОБА_5 який вона вважає недійсним, оскільки він не підписаний заповідачем. За такого звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Однак з позицією позивачки погодитися неможна виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, особа має право на судовий захист того права, яке вона набула.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому ст.1223 ЦК України вказує, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Цими статтями встановлені черги спадкоємців, а саме перша, друга, третя, четверта та п'ята черга, до якої, в данному випадку, входить рідна племінниця спадкодавця - ОСОБА_4

При цьому ч.1 ст. 1268 ЦК України вказує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленим статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Стеттею 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленим статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_4 постійно не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не звернулася до нотаріальної контори протягом встановленого законом строку із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини минуло чотири роки, протягом яких ОСОБА_4 не звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що у ОСОБА_4 не виникло спадкових прав після смерті ОСОБА_12, так як для виникнення права на спадщину особі слід вчинити певні дії, від вчинення яких ОСОБА_4 відмовилась.

У зв'язку з відсутністю таких прав не може мати місце ї їх порушення та право на їх судовий захист.

За такого в задоволенню слід відмовити за безпідставністю його вимог.

Також суд вважає, що про існування даного заповіту ОСОБА_4 повинна була дізнатися весною - літку 2010 року, оскільки судом встановлено, що її дочка ОСОБА_13 (від якої, як стверджує в позові позивачка, вона дізналася про смерть тітки начебто в червні 2013 року), була на похованні ОСОБА_6 та сразу повідомила про смерть останньої матері.

Враховуючі день звернення ОСОБА_4 до суду - 16.12.2013 року, суд вважає, що позов поданий з пропуском позовної давності.

Але, як зазначено вище, суд відмовив в задоволені позову за його безпідставністю, тому наслідки пропуску строку звернення до суду застосовані бути не можуть.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України слід достягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Г.В.ПОДЗІГУН