Ухвала суду № 40446678, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/26685/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Мороз Л.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2014р. у справі № 804/1458/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти" про зобов'язання виконати п. 2 та 3 вимоги від 14.11.2013р. № 830-16/2649.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. позов задоволено частково, зокрема щодо п.3 вимоги.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2014р. апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

На ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2014р. надійшла касаційна скарга Державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти", в якій ставиться питання про її скасування, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією винесено вимогу від 14.11.2013р. №830-16/2649, згідно якої зазначено:

пункт 2), ревізією стану розрахункової дисципліни та виконання господарських угод встановлено, що внаслідок приймання рахунків постачальників на оплату спожитої теплової енергії та води гуртожитком центру за завищеними тарифами зайво сплачено за послуги теплопостачання на суму 87308,73 грн. та за водопостачання на суму 5488,37 грн., що є порушенням пп.40 п.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі - Бюджетний кодекс), п.п. 1, 5 ст. 9 Закону України № 996, ст.6 Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983 № 5464-Х, ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2001 № 435-1, п.п. 2, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 03.06.1986 № 208. Порушення не відшкодовано.

У зв'язку з вищевикладеним:

- відшкодувати зайві витрати на загальну суму 92797,10 грн. шляхом отримання від постачальників зайво сплачених коштів, в т.ч. шляхом проведення претензійно- позовної роботи;

- відшкодовані кошти за 2011-2012 роки в сумі 2116,40 грн. перерахувати в доход бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів 210800500;

- надати належним чином завірені копії виписок Держказначейства, які засвідчують відшкодування втрат та сплату до бюджету коштів;

пункт 3), ревізією стану використання майна встановлено, що через ненарахування, невідображення по бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та неотримання плати від оренди майна за неукладеним договором оренди недоотримано фінансових ресурсів на суму 20792,60 грн., з якої закладом недоотримано власних надходжень на суму 6237,78 грн. та державним бюджетом недоотримано доходів на суму 14554,82 грн., що є порушенням пп.40 п.1 ст. 116 Бюджетного кодексу, п.1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. Порушення не відшкодованою

У зв'язку з вищевикладеним:

- донарахувати та стягнути з ПП «Ріта» орендну плату на суму 20792,60 грн., в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- 70% від отриманих коштів на суму 14554,82 грн. перерахувати в доход державного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів 210800500;

- надати належним чином завірені копії виписок Держказначейства, які засвідчують відшкодування втрат та сплату до бюджету коштів.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даному випадку при поданні апеляційної скарги розмір судового збору за вимогою майнового характеру становить 915,50 грн.

Однак колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

У даній справі ж суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом про зобов'язання виконати пункти вимоги, тобто вчинити певні дії. У зв'язку з чим, з аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що дана вимога є немайновою.

Отже, судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги всіх обставин справи при прийнятті ухвали про повернення апеляційної скарги, чим суд припустився порушень норм процесуального закону.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2014р. скасувати, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: