Ухвала суду № 40446474, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/800/7164/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 рокуу справі№ 826/3014/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл груп Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року у справі № 826/3014/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0006702280 та № 0006712280 від 20.11.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПрАТ «Ікс 5 Рітейл груп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року складено акт № 449/1-22-80-30725116, яким зафіксовано порушення п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 830 150,00 грн. за 2 квартал 2012 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 172 395,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування станом на 01.01.2012 року на загальну суму 3 394 151,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 417 819,00 грн.

На підставі акта перевірки 20.11.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006702280, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 037 687,50 грн., в тому числі 830 150,00 грн. за основним платежем та 207 537,50 грн. за штрафними санкціями, та № 0006712280, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 522 273,75 грн.,в тому числі за основним платежем 417 819,00 гривень та 104 454,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарських операцій, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

В акті перевірки відповідач зазначає про завищення задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість реалізованих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт та послуг)» у загальній сумі 1 312 289,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 1 290 404,00 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 21 885,00 грн.

Позивачем укладено договори з ПП «Акорд-М» № 803 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від 21.06.2003 року; з ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» № 1837 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від 09.12.2011 року; з ТОВ «Інтернеон» № 19/10/10 від 19.10.2010 року на придбання товарів та послуг; з ПП «Раритет» № 1745 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від 21.06.2010 року

Керуючись отриманими актами перевірок Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 09.08.2011 року № 490/23-404/25410408 про результати перевірки ПП «Акорд-М» з питань податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.06.2011 року по 31.08.2011 року; Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 09.08.2012 року № 3019/22-04/323803831 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Раритет» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Грандіор» за період 01.06.2011 року по 30.06.2012 року; Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.02.2012 року № 195/2302/32766479 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернео» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Аріс Компані» за грудень 2011 року; Державної податкової інспекції у Вишгородському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.12.2011 року № 911/15-2/37335647 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010 року, січень-вересень 2011 року, відповідач дійшов висновку про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по безтоварних операціях.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктом 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених між позивачем та вказаним контрагентами, підтверджується видатковими накладними, актами наданих послуг/виконаних робіт, іншими первинними документами,

Позивач та контрагенти позивача за спірними правочинами не є пов'язаними особами, доказів обізнаності позивача та його контрагентів з обставинами ведення господарської діяльності один одним, вчинення ними узгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди, податковим органом не доведено.

На момент складання вказаних податкових накладних контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстрованими, як платники податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо результатів перевірки контрагентів товариства по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту в разі підтвердження фактичного виконання договорів відповідними первинними документами.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі № 826/3014/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун