Ухвала суду № 40446466, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/800/62243/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 рокуу справі№ 815/1183/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елемент»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипровизнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року у справі № 815/1183/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.02.2013 року № 0000222201 та № 0000212201.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Елемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за наслідками якої 30.01.2013 року складений акт № 310/22-3/31339248, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 472 423,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДВ в сумі 29 102,00 грн.

На підставі акта перевірки 08.02.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 43 643,00 грн., в т. ч. за основним платежем на суму 29 102,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 14 551,00 грн., № 0000212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 670 694,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 472 422,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 198 272,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковим органом не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», або невідповідність змісту укладеного між ними договору дійсним намірам сторін. Дані акта перевірок зазначеного контрагента позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача. Висновки про неправомірне завищення витрат по операції з ТОВ «Енергосервіс» та заниження доходу по операції з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» є протиправними та суперечать законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по договору поставки № ТРО-600028 від 01.10.2010 року, укладеного позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», по яким сформовано валові витрати та податковий кредит, підтверджено документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, рахунками фактурами, видатковими та податковими накладними.

Вказані контрагенти на момент проведення операцій мали право на складання податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

На підтвердження отримання металевих листів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у серпні та листопаді 2011 року позивачем, крім накладних, наданий договір поставки, подорожні листи та товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт перевезення товару власним вантажним транспортом позивача від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до ТОВ «Елемент».

Посилання податкового органу на акти № 310/236-36713483 та № 493/22-3/36713483 про результати позапланових невиїзних документальних перевірок, якими встановлена відсутність у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» можливостей реального виконання зазначених господарських операцій, підлягають відхиленню, адже вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій в разі підтвердження їх реальності відповідними документами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у серпні, листопаді 2011 року, а тому рішення про зменшення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарській операції позивача з цим контрагентом є протиправним.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із зазначеним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

В акті перевірки також зазначено про заниження податку на прибуток на суму 620 578,00 грн. внаслідок декларування позивачем витрат по операції з ТОВ «Енергосервіс», пов'язаної із будівництвом тимчасового причалу для розвантажування щебеню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» 20.03.2012 року укладений договір поставки № 20/003, відповідно до якого позивач бере на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» щебінь гранітних фракції 40-70 та камінь бутовий М800-1400 масою 15-100 кг. За умовами укладеного договору поставка товару має здійснюватися позивачем на умовах DDР - склад постачальника (правила Інкотермс 2000). З метою виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «Елемент» уклав з ТОВ «Компанія Аквабуд ЛТД» 29.08.2012 року договір про надання послуг № 7/2012р., предметом якого є розміщення і зберігання щебеню та каменю бутового на території відкритого виробничого майданчика, що знаходиться за адресою Одеса, вул. Гефта, 2.

Судами встановлено, що використання відкритого виробничого майданчика було необхідно позивачу для влаштування на неї тимчасової площадки для перевалки вантажу - щебеню та каменю, в зв'язку з чим ТОВ «Елемент» 27.08.2012 року уклав з ТОВ «Енергосервіс» договір підряду по облаштуванню останнім тимчасового причалу для перевантаження щебеню та побутового каменю.

Підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає поняття основних засобів, якими є матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2 500 грн. і поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Враховуючи, що спорудження тимчасового причалу у вигляді горизонтальної площадки площею 200 кв. м необхідно було для перевантаження щебеню і бутового каменю з тимчасовим терміном використання - з жовтня 2012 року по березень 2013 року, витрати на влаштування тимчасового причалу правомірно віднесені позивачем до витрат, пов'язаних із збутом товару.

В ході перевірки ДПІ встановило, що позивач незаконно провів взаємозалік кредиторської заборгованості з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», по якій сплив строк позовної давності, тобто яка є безнадійною, в зв'язку з чим податковий орган зробив висновок про безоплатне отримання позивачем товару від зазначеного контрагента без збільшення своїх доходів на суму безнадійної заборгованості.

В акті перевірки зазначено, що по контрагенту-покупцю ТОВ «БМК Планета-Міст» існує дебіторська заборгованість на суму 1 000 000,00 грн. по поставці товару згідно видаткової накладної від 29.09.2008 року, по якій у січні 2012 року сплив строк позовної давності. По контрагенту-постачальнику ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» існує кредиторська заборгованість на суму 2 533 100,00 грн. по договору поставки від 15.10.2010 року № 15/10.

29.10.2010 року між позивачем (кредитором) та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» (поручителем) укладений договір поруки № 29/10, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником - ТОВ «БМК Планета-Міст» усіх його зобов'язань, які витікають із сплати за поставлений кредитором товар.

29.06.2012 року між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог за договором поруки № 29/10 від 29.10.2010 року та договором поставки № 15/10 від 15.10.2010 року.

По договору поставки товару (бетону) від позивача до ТОВ «БМК Планета-Міст» станом на день укладання угоди про залік однорідних вимог строк позовної давності не сплинув.

Строк виконання по зобов'язанням між позивачем і ТОВ «БМК Планета-Міст» не визначений, а 08.10.2010 року позивачем на адресу контрагента-покупця ТОВ «БМК Планета-Міст» направлена вимога про сплату вартості товару в розмірі 1 000 005,00 грн.

Оскільки строк позовної давності по операції з ТОВ «БМК Планета-Міст» закінчується 15.10.2013 року, угода про взаємозалік однорідних вимог від 29.06.2012 року з врахуванням дебіторської заборгованості по ТОВ «БМК Планета-Міст» укладена без порушення вимог ст. 602 Цивільного кодексу України, яка забороняє зарахування зустрічних вимог в разі спливу строку позовної давності.

В ході перевірки встановлено неправомірне віднесення позивачем до валових витрат процентів ВАТ «МТБ» по кредитному договору № 28738/OF від 05.11.2011 року та процентів ПАТ «Марфін Банк» за договором овердрафтового кредиту № 00524/00 від 30.09.2011 року у зв'язку з тим, що витрачання отриманих кредитних коштів, на думку податкового органу, неможливо пов'язати з господарською діяльністю ТОВ «Елемент». Податковим органом зазначено, що в квітні 2012 року позивачем перераховано ТОВ «Камбіо-стройсервіс» кошти в розмірі 250 000,00 грн., які в червні 2012 року повернуті. В червні 2012 року позивач перерахував ТОВ «БК «Еталон» 700 000,00 грн., які повернуті позивачу в серпні 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що обставинам перерахування коштів передувало укладання господарських угод із зазначеними підприємствами: 12.04.2012 року договір підряду № 12-04 з ТОВ «Камбіо-стройсервіс», відповідно до якого останній за зобов'язанням позивача зобов'язується виконати роботи з благоустрою - облаштування тротуарної плитки на території ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»; 20.06.2012 року договір підряду № 20/6 з ТОВ «Еталон», відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання за завданням позивача виконати комплекс робіт з будівництва складських приміщень за адресою Одеса, вул. А. Чепиги, 35/2.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, а податковим органом не доведено порушень платником податкового законодавства щодо відображення в податковому обліку вказаних операцій.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 815/1183/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун