Ухвала суду № 40446454, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/800/2253/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. Титенко М. П. Давискиба В. В. Бабій Р. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіна постанову та ухвалуВінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 рокуу справі№ 802/4140/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Деметра»доМогилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 802/4140/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.09.2013 року № 0000362200.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Деметра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року складено акт № 140/2201/03730621 від 03.09.2013 року, яким зафіксовано порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, які призвели до завищення податкових зобов'язань по спеціальній декларації з податку на додану вартість в розмірі 1 064 989 грн. за період травень 2011 року - червень 2013 року; п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, які призвели до завищення податкового кредиту по спеціальній декларації на загальну суму 791 984 грн. за період серпень 2011 року - червень 2013 року; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 433 843 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено залишок від'ємного значення в рядку 24 декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за червень 2013 року на загальну суму 151 949,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року № 0000362200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 871 384,50 грн., в тому числі за основним платежем - 433 843,00 грн. та штрафними санкціями - 437 541,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що доводи щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що TOB «Деметра» відображало податкові зобов'язання та податковий кредит шляхом подання до податкового органу двох декларацій. Зокрема, підприємством подавалася спеціальна декларація по ПДВ, в якій відображаються суми податку на додану вартість від проведення операцій з реалізації власної сільськогосподарської продукції, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченого (нарахованого) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Також позивачем подавалася декларація з ПДВ загальна - по операціях з подальшої реалізації товарів (послуг), придбаних ним у інших суб'єктів господарювання.

Для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, у період який перевірявся, у користуванні позивача відповідно до довідок перебували земельні ділянки Лучинецької сільській ради, земельні ділянки, що перебували в користуванні СФГ «Караван» по Лучинецькій сільській раді за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як під час проведення перевірки та оформлення її результатів, так і під час розгляду справи в суді відповідачем не ставилась під сумнів законність права позивача на використання спеціального режиму оподаткування у період до проведення перевірки.

На думку податкового органу, ТОВ «Деметра» використовує для вирощування сільськогосподарської продукції землі сусіднього підприємства (СФГ «Караван») без укладених договорів оренди землі, тому продукція, яка використовується у господарській діяльності позивача, є не власно вирощеною, а покупною. За таких обставин платником необґрунтовано включено до спеціальної декларації суму податку на додану вартість від реалізованої сільськогосподарської продукції з тих земельних ділянок, право користування якими не було оформлено відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наведені норми не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що землі (рілля), які перебували у користуванні TOB «Деметра», позивачем обробляли сільськогосподарською технікою, засівали насінням різних видів сільськогосподарських культур, посіви оброблялись гербіцидами, хімікатами, для вироблення власної сільськогосподарської продукції.

Підтвердженням вироблення власної сільськогосподарської продукції ТОВ «Деметра» та збирання урожаю з подальшим переміщенням товару на склад позивача свідчить відомість руху зерна і другої продукції.

На формування податкових зобов'язань з ПДВ протягом перевіряємого періоду впливало здійснення TOB «Деметра» господарських операцій з реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції таким контрагентам як: TOB «Хліб Інвестбуд», ФОП Бугай Ю. С., ПП «Вектор-М», ПП «Агролайф», ФОП Смотрицький, на підтвердження реальності яких товариством надано: договори поставки та купівлі-продажу, акти приймання-передачі товару, довіреності на перелік цінностей, які належить отримати, податкові та видаткові накладні.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено доводи податкового органу щодо неналежного оформлення користування земельними ділянками, оскільки вони не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі № 802/4140/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун