Ухвала суду № 40446453, 02.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2014 р. м. Київ К/800/3353/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. Титенко М. П. Заїка А. М., Качанівський Л. А. Житкевич С. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 рокуу справі№ 806/5420/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНКО-ФУД УКРАЇНА»доБердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 806/5420/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.06.2013 року № 000004/1504 та № 000005/1504.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІНКО-ФУД Україна» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за березень - квітень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень - квітень 2013 року складено акт від 14.06.2013 року № 1880/15-04/35976986, яким зафіксовано, що в порушення п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013 року на 980 000,00 грн. та за квітень 2013 року на 1 980 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 27.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 000004/1504, яким відповідачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за березень 2013 року в сумі 980 000,00 грн., та № 000005/1504, яким відповідачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за квітень 2013 року в сумі 1 980 000,00 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в березні та квітні 2013 року та бюджетного відшкодування за ці ж місяці є виконання будівельно-монтажних робіт, придбання будівельних матеріалів та необоротних активів, здійснення попередніх оплат постачальникам, пов'язаних з будівництвом основних фондів, а саме: м'ясопереробного цеху за адресою: м. Бердичів, вул. Білопільська, 131.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що витрати, які понесені позивачем при будівництві м'ясопереробного цеху, були пов'язані з його господарською діяльністю, а тому товариством правомірно віднесено сплачену продавцю за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 2 008 787,00 грн. та 940 405,00 грн., задекларованого в деклараціях з ПДВ за березень та квітень 2013 року, підтверджується матеріалами справи

Посилання податкового органу на те, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів ТОВ «ІНКО-ФУД Україна» не має права на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів, з моментом введення в експлуатацію основних засобів.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, на порушення якої посилається відповідач, визначає, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судами встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість з 2008 року, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість №100268045 від 12.02.2010 року.

Вказана норма не встановлює обмеження на бюджетне відшкодування податкового кредиту з ПДВ, сформованого по операціям з придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

За змістом Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Проте, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів, доводи про порушення вказаної інструкції є безпідставним.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки про відсутність права на бюджетне відшкодування за березень та квітень 2013 року, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі № 806/5420/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун