Вирок № 40445059, 11.09.2014, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/269/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Стратович О.В.

за участю секретаря судового засідання Єпифанович Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області , обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22014260000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.08.2014 року , по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця та мешканця АДРЕСА_1 , українця , громадянин України, не одруженого , освіта середня , не працюючого , не інваліда , не депутата , не судимого , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 3 ст.332 КК України ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Мар? ян І.С.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується у тому , що в середині травня 2014 року у телефонній розмові з ОСОБА_3, який підшуковував спільників для організації та вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ініціативно запропонував останньому своє сприяння у безпосередньому супроводженні незаконних мігрантів через державний кордон України, мотивуючи це своєю обізнаністю місцевості, де буде здійснюватись незаконне переправлення осіб через державний кордон України з Республікою Білорусь. ОСОБА_3 в свою чергу пообіцяв підтримувати з ним зв'язок і так звану співпрацю.

Згодом, на початку липня місяця 2014 року ОСОБА_1 вступив з ОСОБА_3 у попередню змову про незаконне , тобто без відповідних документів та поза пунктами пропуску, переправлення за грошову винагороду осіб, громадян країн Азії та Африки, через державний кордон України з Республіки Білорусь для подальшого переправлення їх до країн Західної Європи.

Діючи на реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_3 у складі зорганізованої ним групи, до числа якої входили також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у м.Москва Російської Федерації, отримав сформовану його спільниками, невстановленими слідством особами, групу з числа дев'яти іноземців: трьох громадян Вєтнаму, трьох - Судану, двох - Бангладеш і одного - Еритреї, які мали намір потрапити до країн Західної Європи. Після завантаження речей іноземців у мікроавтобус марки «Мерседес Бенц Віто», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05.07. 2014 року вирушили у бік російсько-білоруського , а згодом білорусько-українського кордону, супроводжуючи при цьому мікроавтобус з мігрантами .

В ніч з 5 на 6 липня 2014 року невстановлені слідством особи, за домовленістю із ОСОБА_3 транспортували групу іноземців в кількості дев'яти чоловік з м.Москва РФ , слідуючи дорогою Р-36, яка перебуває на обслуговуванні служб автодоріг Республіки Білорусь , до білорусько-українського кордону, де на них біля кілометрового знака-покажчика «117», згідно попередньої домовленості з ОСОБА_3, вже чекав ОСОБА_1

Останній, діючи умисно, з корисливим мотивом, згідно досягнутої з ОСОБА_3 домовленості про сприяння в незаконному переправленні іноземців через держкордон України, добре знаючи місцевість та місце розташування прикордонних пунктів пропуску та нарядів, усвідомлюючи протиправність своїх дій провів всіх іноземців в глиб території України в районі 1167 прикордонного знаку, що поблизу с.Копище Олевського району Житомирської області, особисто супроводжуючи їх у пішому порядку. Далі ОСОБА_1, діючи з метою усунення перешкод для незаконного переправлення вказаних дев'ятьох іноземців через державний кордон України, наказав їм сховатися у лісосмузі на околиці вказаного села з тим, щоб унеможливити цим самим випадкове їх виявлення прикордонною чи міграційною службами.

В цей час ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біля 05 год. 30 хв. 06.07. 2014 року повернулися назад в Україну, в'їхавши з Республіки Білорусь мікроавтобусом марки «Мерседес Бенц Віто», р.н.з.НОМЕР_1, через ВПК «Виступовичі» Овруцького району Житомирської області .

Згодом ОСОБА_3, діючи з метою незаконного переправлення осіб до країн Західної Європи, за сприяння невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_10 зайнявся пошуком особи, яка б могла доставити автомобілем всіх дев'ятьох іноземців, які перебували у супроводі ОСОБА_1 з с.Копище до м.Києва. Коли ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_3, що до околиці села під'їде автомобіль «Сітроен» білого кольору, в номерному позначенні якого містяться числа « НОМЕР_2», останній відразу повідомив про це ОСОБА_1, пообіцявши додатково доплатити за тривале очікування. Біля 13 години 06.07.2014 року до вказаного місця прибув автомобіль «Сітроен Джампі», р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 який не був обізнаний про те, що особи, яких він має перевозити, незаконно переправленні через державний кордон України. Після чого ОСОБА_1 посадив вищевказаних іноземців в даний автомобіль та вони вирушили в напрямку дороги, сполученням Ковель-Київ, де їх, за попередньою домовленістю очікували ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою супроводу до м.Києва для подальшого незаконного переправлення до країн Західної Європи.

Однак, реалізувати доставления дев'ятьох незаконно переправлених через державний кордон України іноземців до м.Києва не вдалося, так як ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - о 14 год. 25 хв. 06.07.2014, а ОСОБА_1 з іноземцями - о 14 год. 35 хв. того ж дня, були затримані на перехресті автомобільних доріг А-255, сполученням Київ-Ковель, та Т0605, сполученням Олевськ-Новоград-Волинський, що знаходиться на території Олевського району Житомирської області.

Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ч.З ст.332 Кримінального кодексу України, а саме сприяння в незаконному переправленні декількох осіб через державний кордон України, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

27.08.2014 року між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ , Державної митної служби та Державної прикордонної служби прокуратури Чернівецької області , юристу першого класу Мар? ян І.С. , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні з одного боку та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_1 з іншого боку на підставі ст.ст.468, 469, 470 , 472 , 473 , 476 КК України, на стадії досудового розслідування у приміщенні прокуратури Чернівецької області було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний повністю визнає свою винуватість у інкримінованому йому діянні та щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяє розкриттю злочину , при цьому сторони досягли порозуміння щодо призначення підозрюваному покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України , з врахуванням ст. 69 КК України , у виді 5 ( п? яти ) років позбавлення волі без конфіскації майна та у відповідності до ст.ст. 75,76 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового терміну строком на 2 ( два ) роки .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримавши угоду про визнання винуватості та повністю визнавши свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.332 КК України пояснив, що він повністю розуміє свої права , надані йому законом , наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди , характер обвинувачення , щодо якого він визнає себе винним , вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом , а також наслідки затвердження даної угоди , відтак просить затвердити угоду , оскільки реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання .

Прокурор вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим , оскільки вказана угода відповідає вимогам КПК України.

Захисник обвинуваченого підтримав думку прокурора , не заперечує стосовно затвердження угоди судом .

Відповідно до ст.468 КПК України убачається , що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим про визнання винуватості.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку прокурора , обвинуваченого , які просили затвердити угоду про визнання винуватості , вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч.4 ст.469, ст.472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч.4 ст.474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним , суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання ним винуватості з наступних підстав.

Так , суд приходить до висновку про те , що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 332 КК України .

Відповідно до вимог ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості , тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

У ст. 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості. Згідно вимог ст.474 КПК України якщо угоду досягнуто обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження , суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Приймаючи до уваги наведене суд вважає , що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором , якій на підставі ст.36,37 КПК України здійснює надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № № 22014260000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.08.2014 року , з одного боку та обвинуваченим у цьому провадженні з іншого боку відповідає вимогам ст.ст.472, 473 КПК України та Кримінального кодексу України, зокрема , вимогам ст.56, ч.3 ст.332 КК України, інтересам суспільства , а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Вид та міра кримінального покарання узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості відповідає санкції ч. 3 ст.332 КК України , укладення угоди сторонами є добровільним , тобто не є наслідком застосування насильства , примусу , погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин , ніж ті , що передбачені в угоді , а тому суд вважає за можливе затвердити зазначену угоду про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді виду і міри кримінального покарання .

При призначенні покарання суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 69 КК України , оскільки під час судового розгляду справи обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому ,активно сприяв розкриттю злочину під час досудового розслідування провадження , не заподіяв злочином шкоди , позитивно характеризується за місцем проживання , притягується до кримінальної відповідальності вперше .

Речові докази на думку суду слід повернути обвинуваченому . Крім того суд вважає за необхідне повернути обвинуваченому всю суму застави , як запобіжного заходу , оскільки обвинувачений запобіжних заходів не порушував і сплив термін застави на час розгляду справи в суді .

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.53, 65-68, ч. 3 ст. 332 КК України, та ст.ст.100, 122, 124, 318, 368-370, 373, 374, 376, 468, 469, 472-476, 394 КПК України , суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 серпня 2014 року по кримінальному провадженню №22014260000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.08.2014 року укладену між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ , Державної митної служби та Державної прикордонної служби прокуратури Чернівецької області , юристу першого класу Мар? ян І.С. та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення ( злочину ) , передбаченого ч. 3 ст.332 КК України та призначити узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 ( п? ять ) років з застосуванням ст.69 КК України , без конфіскації майна .

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 2 ( два ) роки , поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки , а саме :

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази : мобільний телефон марки « NOKIA » та дві сім картки « djuice » повернути засудженому ОСОБА_1

Заставу у сумі 27000,00 гривень , яка обиралася у виді запобіжного заходу підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення і яка зберігається на депозитному рахунку Шевченківського районного суду м.Чернівці в ТУ ДСАУ у Чернівецькій області , банк одержувач ГУДКСУ у Чернівецькій області , МФО 856135 , код 26311401 , рахунок 37315005000089 - повернути засудженому ОСОБА_1 .

Матеріали кримінального провадження № 22014260000000025 - залишити при обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості , з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/269/14-К .

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. В. Стратович