Ухвала суду № 40443643, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5551/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Вівдиченко Т.Р.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправними дій, визнання недійсною платіжної вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо примусового списання коштів, оформлені платіжною вимогою від 28.03.2014 року №39832110/31, визнання недійсною платіжної вимоги від 28.03.2014 року №39832110/31.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі апелянт просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії (виконання) платіжних вимог від 28.03.2014 року №39832110/31 на суму 103 712 635,04 грн до набрання рішенням в даній справі законної сили.

Під час апеляційного розгляду Позивачем подано заяву про відмову від клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, у зв»язку з чим вказане клопотання апеляційною інстанцією не розглядалося по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Відповідача знаходиться зведене виконавче провадження ВП 39832110 про стягнення з Позивача заборгованості на користь юридичних, фізичних осіб та держави.

До складу зведеного виконавчого провадження входить 329 виконавчих проваджень.

Вимогою державного виконавця від 16.01.2014 року № 39832110 Позивача зобов'язано перерахувати заборгованість в сумі 176 952 905,68 грн на депозитний рахунок Відповідача або на рахунок стягувачів та, в разі сплати заборгованості, надати інформацію у письмовому вигляді в строк до 31.01.2014 року.

Згідно інформації пошукової форми Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» вказана вимога отримана Позивачем 22.01.2014 року.

03.02.2014 року Відповідачем на виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 826/10289/13-а, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження №39832110 про стягнення з Позивача заборгованості на користь юридичних, фізичних осіб та держави.

Вимогою державного виконавця від 03.02.2014 року №39832110 Позивача зобов'язано надати підтверджуючі документи про те, що Позивач є учасником реєстру паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу» в семиденний строк з моменту отримання вимоги.

Згідно інформації пошукової форми Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» вказані постанова та вимога отримані Позивачем 08.02.2014 року.

Постановою Відповідача від 27.02.2014 року виконавче провадження поновлено.

Вказана постанова про поновлення виконавчого провадження отримана Позивачем 05.03.2014 року, що підтверджується інформацією пошукової форми Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

28.03.2014 року Відповідачем оформлено та направлено до банківських установ оскаржувану платіжну вимогу для примусового та безспірного списання грошових коштів з рахунків боржника (Позивача) на загальну суму 103 712 635,04 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішенняонавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частинами 3, 4 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Пунктами 5.1-5.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція) встановлено, що відповідно ст.1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції та цій главі.

У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа.

Якщо в реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів. Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Один примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо стягувач сам надсилає до банку платника (відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції) платіжну вимогу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

Банк платника в платіжній вимозі не перевіряє заповнення реквізитів, визначених в абзаці четвертому пункту 2.4 глави 2 цієї Інструкції.

Банк платника в платіжній вимозі має право робити виправлення в номері рахунку платника, назві та коді банку платника в разі їх зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства). Виправлення в платіжній вимозі банк виконує відповідно до пункту 2.26 глави 2 цієї Інструкції.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Отже, вказаними положеннями Інструкції спростовуються доводи апелянта стосовно того, що нормами даного нормативно-правового акту не встановлено такого способу списання коштів з рахунків, як прийняття (оформлення) платіжної вимоги.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи останнього, що судом першої інстанції досліджувалась правомірність винесення лише однієї з чотирьох оскаржуваних платіжних вимог.

Так, згідно копії реєстру платіжних вимог №39832110/31 від 28.03.2014 року (а.с.14) Відповідачем на виконання вимог п.5.5 Інструкції на адресу ПАТ «Альфа-Банк» направлялося саме 4 примірники оскаржуваної платіжної вимоги від 28.03.2014 року №39832110/31, про що свідчить ідентичність їх номерів та вказаних в них сум.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстації про те, що платіжна вимога від 28.03.2014 року №39832110/31 оформлена Відповідачем із дотриманням вимог Інструкції.

В матеріалах справи відсутні докази інформування Позивачем Відповідача щодо погашення заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження №39832110.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги твердження Позивача стосовно протиправності дій Відповідача при виставленні оскаржуваної платіжної вимоги із посиланням на подані ним останньому заяви від 22.02.2013 року №001-13/1760, від 15.05.2013 року №6668/10, від 15.05.2013 року №6667/10, від 08.02.2013 року №45-269/1264, від 08.02.2013 року №45-269/1264, від 08.02.2013 року №45-270/1263, від 08.02.2013 року №45-272/1261, від 08.02.2013 року №45-271/1262, від 08.02.2013 року №45-268/1265, від 08.02.2013 року №45-273/1260, від 31.10.2012 року №15661/10, від 08.10.2012 року №14500/10 про закінчення виконавчих проваджень, та на заяву від 04.03.2011 року №32/02-61, подану Відповідачу Публічним акціонерним товариством «Укртатнафта», оскільки такі докази стосуються питань правомірності дій (бездіяльності) Відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Вказані заяви подавались в рамках інших виконавчих проваджень: №22462159, №32091365, №32091481, №33022293, №33021653, №33022764, №33023202, №612/10, №652/10.

В судовому засіданні під час апеляційного розгляду Позивачем надано копії банківських виписок по особовим рахункам про часткову сплату останнім заборгованості відповідно платіжної вимоги від 28.03.2014 року №39832110/31 на загальну суму 129 075,34 грн.

Проте, вказані банківські виписки не є належними та допустимими доказами у підтвердження протиправності дій Відповідача щодо примусового списання коштів, оформлених платіжною вимогою від 28.03.2014 року №39832110/31, та не спростовують правомірність дійсність зазначеної платіжної вимоги, оскільки часткове погашення заборгованості проведене Позивачем після її винесення, а саме: 16.04.2014 року та 18.04.2014 року.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Вівдиченко Т.Р.

Ухвала складена в повному обсязі 10 вересня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Вівдиченко Т.Р.