Постанова № 40443605, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 910/4650/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Стрілець Б.В. дов. № 37/14 від 04.08.2014р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року,

у справі № 910/4650/14 (суддя Чебикіна С.О.),

за позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»

про стягнення 198 286,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП «Інсталпласт-ХВ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Укртехпромлізинг» стягнення 198 286,89 грн.(а.с. 6-7).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року по справі № 910/4650/14 позов задоволено повністю (а.с. 130-133).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року у справі № 910/4650/14 та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, оскільки судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів передачі товару, сертифікату якості та виставлення рахунків.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями, відповідно до якого апеляційну скаргу ТОВ «Укртехпромлізинг» по справі № 910/4650/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу № 910/4650/14 до розгляду на 09 вересня 2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 09 вересня 2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Рудченко С.Г. у відпустці, встановлено розглядати справу № 910/4650/14 у складі колегії: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

В судовому засіданні 09 вересня 2014 року представник відповідача надав суду пояснення в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року по справі № 910/4650/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

30 серпня 2011 року між ПП «Інсталпласт-ХВ» (продавець) та ТОВ «Укртехпромлізинг» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №30/08, (далі - договір), (а.с. 23-25).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що продавець зобов'язався передати у власність покупця наступний товар: труба захисна ребриста ПВТ-40 в кількості 68 000 м/п по ціні 10,42 грн., за м/п в т.ч. ПДВ 20% та муфти для захисної ребристої труби ПВТ-40 в кількості 280 шт. по ціні 16,00 грн., за штуку в т.ч. ПДВ 20% (товар), відповідно до додатку який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його.

Згідно з пунктом 2.1. договору, загальна сума договору складає 712 766,88 грн.

В пункті 4.1. договору сторони досягли згоди, що оплата товару, який визначений цим договором, має бути здійснена в українських гривнях шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

- 100 000,00 грн. оплачується покупцем після підписання договору протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця.

- 414 480 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця.

- Решта 198 286,88 грн. оплачується покупцем після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 90 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку-фактури продавця.

Також сторони підписали додаток до договору в якому погодили кількість, ціну та загальну вартість товару (а.с. 26).

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 712 766,89 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 21 214 від 01 вересня 2011 року на суму 230 559,65 грн. (а.с. 28),

№21 273 від 02 вересня 2011 року на суму 251 519,62 грн. (а.с. 31),

№21 335 від 05 вересня 2011 року на суму 230 687,62 грн. (а.с. 33).

Вказані видаткові накладні підписані без зауважень вповноваженими представниками сторін, повноваження яких підтверджується довіреностями, та скріплені печатками.

В супереч умов договору, відповідач частково виконав зобов'язання по оплаті за переданий товар у розмірі 514 480 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку (а.с. 37-44). Заборгованість в сумі 198 286,88 грн. залишилась неоплаченою (712 766,89 грн. - 514 480 грн. = 198 286,88 грн.).

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України: «За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.»

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ПП «Інсталпласт-ХВ» передало погоджений в договорі товар, що підтверджено видатковими накладними. Відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за поставлений товар не виконано в повному обсязі. Доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 20-21).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення боргу в сумі 198 286,88 грн., а відтак про необхідність їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано доказів передачі товару, сертифікату якості та виставлення рахунків.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження факту передачі товару позивач надав суду видаткові накладні, які підписані належним чином та скріплені печатками, а отже є доказом отримання товару. Представник відповідача не був позбавлений права відмовитись від прийняття товару, чи зазначити у видатковій накладні зауваження щодо якості товару чи відсутності сертифікату якості.

Також безпідставне є твердження відповідача, що не наступив строк оплати за поставлений товар, так як позивачем не виставлено рахунки-фактури відповідачу, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати за поставлений товар. Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду України № 37/405 (3-3902к09) від 29 вересня 2009 року.

Щодо посилань апелянта, що позивачем не передано йому сертифікати якості на переданий товар, колегія суддів зазначає, що з гідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачем строку для надання позивачем сертифікатів якості, а також відмови відповідача від договору та повернення товару.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року, по справі № 910/4650/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року по справі № 910/4650/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2014 року по справі № 910/4650/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/4650/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді В.Г. Суховий

О.В. Агрикова