Рішення № 40443136, 12.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" вересня 2014 р. Справа № 906/695/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати" (м. Львів)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир0 про стягнення 13230, 93 грн.

За клопотанням позивача та на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою від 21.05.2014 р., про стягнення з ФОП ОСОБА_1 21514,71 грн., з яких: 11618,99 грн. основного боргу, 426,24 грн. пені, 3485,70 грн. штрафу, 5983,78 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ЖК-352 від 04.09.2013 р. в частині оплати товару на загальну суму 11618,99 грн.

Ухвалою від 28.05.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив засідання суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

Ухвалами господарського суду від 17.07.2014 р. та 27.08..2014 р., у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів без яких вирішити спір було неможливо, та у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", за клопотанням позивача строк розгляду спору було продовжено до 11.08.2014 р. та 12.09.2014 р. відповідно.

Заявою від 08.08.2014 р., у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем, позивач зменшив позовні вимоги до 13230,93 грн., з яких: 9318,99 грн. основний борг, 426,24 грн. пеня та 3485,70 грн. штраф.; в частині позову щодо стягнення з відповідача 5983,78 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовився (а. с. 45).

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення позивачем розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд розглядає справу в межах розміру зменшених позовних вимог.

Представники сторін в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр господарського суду Ф103 на відправку простої кореспонденції за 11.08.2014 р. (а. с. 51).

В судовому засіданні 08.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 08.08.2014 р. (а. с. 45).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Копії ухвал господарського суду від 28.05.2014 р., 19.06.2014 р., 17.07.2014 р., від 08.08.2014 р. та від 27.08.2014 р., направлені відповідачу на адресу: м. Житомир, майдан Визволення, б. 1, кв. 56, повернулися до суду з відмітками поштових відділень: "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 15 - 16, 29 - 31, 38 - 40, 49 - 50, 58 - 59).

Згідно зі Спеціальним витягом №19013880, зробленим судом у відповідності до статей 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", станом на 17.07.2014 р. відповідач зазначений в ЄДР за адресою: 10020, м. Житомир, майдан Визволення, б. 1, кв. 56 (а. с. 32).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. України.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представників сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з укладеним між ДП "Савсервіс Карпати" (позивач/постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач/покупець) Договору поставки №ЖК-352 від 04.09.2013 р. з додатками (далі - Договір, а. с. 7, 8, 21 - 24), постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі (п.1.1).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що доставка товару покупцеві здійснюється на підставі замовлень останнього протягом узгодженого сторонами строку.

Згідно з п. 4.4 Договору, датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у накладній (товаросупроводжувальному документі).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору згідно з видатковими накладними від 16.01.2014 р. №№ 86388320, 86388323, 86388328, 86388335 (а. с. 9 - 12), позивачем було поставлено на адресу відповідача та останнім прийнято товару на загальну суму 16185,13 грн.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені сторонами у Додатках до цього Договору, які стають невід'ємними частинами даного Договору з моменту їх підписання.

Постачальник має право пред'явити вимогу здійснити повну оплату всього поставленого товару, незалежно від настання строку платежу, якщо покупець прострочив оплату будь-якої партії товару більше ніж на 7 календарних днів.

Додатком №1В (PG) до Договору (а. с. 8) сторони визначили строки розрахунків за товар торгівельних марок, вказаних в п. 1 Додатку, які були поставлені на адресу відповідача. Так, згідно з п. 1 Додатку, строк, визначений в календарних днях, починаючи з дати прийому-передачі товару, протягом якого покупець повинен сплатити постачальнику ціну товару складає - 21 день.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково, сплативши позивачу в рахунок погашення заборгованості лише 4566,14 грн. (а. с. 6).

Таким чином, борг відповідача за отриманий згідно з Договором товар склав 11618,99 грн. (16185,13 грн. сума поставки за накладними - 4566,14 грн. сума проплат).

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, станом на день подання позовної заяви до суду, утворилась заборгованість перед позивачем на суму 11618,99 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії на а. с. 9 -12); та Актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2014 р. (а. с. 26).

Згідно з ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення позивачем 9318,99 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 426,24 грн. пені та 30% штрафу у розмірі 3485,70 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п. 3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення містяться і в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, п. 7.1 Договору сторони передбачили, що уразі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день просточення виконання зобов'язань.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що нарахування пені проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень Договору.

Що стосується 3485,70 грн. 30% штрафу, про стягнення яких просить позивач, слід зазначити, що за умовами п. 7.4 Договору, у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано ухиляється від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь постачальника, крім установленої Договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення відповідно у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вказаної суми штрафу суд прийшов до висновку, що його сума вірна. Разом з тим, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу.

Так, згідно з частиною першою ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно зі ст. 230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи співвідношення суми основного боргу з розміром нарахованого штрафу, часткове погашення суми основного боргу, а також ті обставини, що до стягнення з відповідача крім штрафу нараховано також пеню, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявленого позивачем штрафу до 10% від вартості отриманого та не оплаченого відповідачем в строк товару.

Тому до стягнення підлягає 1161,90 грн. штрафу.

В стягненні 2323,80 грн. штрафу суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п. 9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення", згідно з яким у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст. 83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати" (79055, м. Львів, вулиця Роксоляни, будинок 59, код ЄДРПОУ 30387458) :

- 9318,99 грн. основного боргу;

- 1161,90 грн. 10% штрафу;

- 426,24 грн. пені;

- 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.09.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу; 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335

3 - відповідачу : АДРЕСА_1