Постанова № 40442809, 21.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2014 року 12:04 № 826/11037/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Марченко Н.М.,

представника відповідача: Недашківської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0000079152 від 17.07.2014р. та №0000080152 від 17.07.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонами, що підтверджується первинними документами.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сателлит» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2012р., жовтень 2012р., травень 2013р. та грудень 2013р., за результатами якової складено акт від 02.07.2014р. № 50/26-55-15-02/13501985.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Сателлит»: п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl. ТОВ «Сателлит» завищено податковий кредит на загальну суму 3 074 936 грн., а саме: серпень 2012р. на суму ПДВ в розмірі 3 456 грн., вересень 2012р. на суму ПДВ в розмірі 3 551 грн., жовтень 2012р. на суму ПДВ в розмірі 3 463 гри., листопад 2013р. на суму ПДВ в розмірі 1 744 670 грн., грудень 2013р. на суму ПДВ в розмірі 1 319 796 грн.; порушення вимог п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, безпідставно задекларовано суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника на загальну суму ПДВ 1 751 677 грн., а саме: за вересень 2012р. в розмірі 3 456 грн., за жовтень 2012р. в розмірі 3 551 грн., за грудень 2013р. в розмірі 1 744 670 грн.

На підставі акта перевірки від 02.07.2014 № 50/26-55-15-02/13501985 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0000079152, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 189 597,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0000080152, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 074 936грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ТОВ НВП «Фітокар», на підставі контракту №150911 про надання послуг по фумігації від 15.09.11р., відповідно до якого ТОВ НВП «Фітокар», на підставі і після отримання заявки ТОВ «Сателлит» зобов'язується надати послуги з фумігації різноманітних вантажів, сховищ, транспортних засобів, з вантажами і без них, що потребують проведення знезараження, а в разі необхідності залучити спеціалізовані організації для виконання таких робіт.

При проведенні перевірки, податковим органом використано акт від 26.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП «Фітокар», з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ривс»,ТОВ «Старт -д», ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Феріт-Д» за 2012рік.

За даними вказано акту, звіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальників - по ланцюгу постачання: Контрагенти/постачальники - ТОВ НВП «Фітокар» - контрагенти / покупці.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, відповідно до яких, на виконання контракту №150911 про надання послуг по фумігації від 15.09.11р., ТОВ «Сателлит» перераховано кошти на рахунок ТОВ НВП «Фітокар».

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Інтер-Експорт" (п.н. 36694822).

Згідно декларації з ПДВ за листопад 2013р. (декларація з ПДВ №9082773232 від 20.12.2013р.) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Сателлит» включено податкові накладні на загальну суму 10 468 021,50 грн., в т.ч. ПДВ 1 744 670,25 грн.. по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер-Експорт" (п.н. 36694822).

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2013р. (декларація з ПДВ №9088547299 від 22.01.2014р.) та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Сателлит» включено податкові накладні на загальну суму 7 918 773,50 грн., в т.ч. ПДВ 1 319 795,58 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер-Експорт" (п.н. 36694822).

При проведенні перевірки, відповідачем використано Акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 23.05.2014р. №986/05-66-22-02-11-1/36694822 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер-Експорт» (п.н. 36694822) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Євротрейдінг» (п.н. 37758593) за вересень 2013р., ТОВ «Укрвіт» (п.н. 37254301) за жовтень 2013р. та листопад 2013р., ТОВ «Юг Алекс Групп» (п.н. 38395885) за листопад 2013р. та грудень 2013р., ТОВ «Східний Альянс» (п.н. 32672035) за грудень 2013р., ТОВ «Твентікс» (п.н. 38421642) за лютий 2014р.

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013р., лютий 2014р. встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Інтер-Експорт» (П.Н. 36694822) є:

- ТОВ «ЄВРОТРЕЙДІНГ» (П.Н. 37758593) у вересні 2013р., знаходиться на обліку у ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (код 1403), сума ПДВ 3 333 339,29 грн., або 82,8% від загальної суми податкового кредиту за вересень 2013р. Стан платника 14 «визнано банкрутом»;

- ТОВ «Юг Алекс Групп» (П.Н. 38395885) у листопаді та грудні 2013р., знаходиться на обліку у ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (код 1403), за листопад 2013р. сума ПДВ 3 120 000,00 грн., або 74,44% від загальної суми податкового кредиту за листопад 2013р., за грудень 2013р. сума ПДВ 2 200 000,00 гри., або 35,59% від загальної суми податкового кредиту за грудень 2013р. Стан платника 28 «триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС)»;

- ТОВ «Східний Альянс» (П.Н. 32672035) у грудні 2013р., знаходиться на обліку у ДНІ у Будьонівському р-ні мДонецька ГУ Міндоходів у Донецькій області (код 561), сума ПДВ 124 337,05 грн., або 2,01% від загальної суми податкового кредиту за грудень 2013р.. Стан платника 0 «платник податків за основним місцем обліку»;

- ТОВ «УКРВІТ» (П.Н. 37254301) у жовтні 2013р., знаходиться на обліку у ДТІІ у Куйбишевському р-ні м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області (код 566), сума ПДВ 1 893 839,75 грн., або 45,35% від загальної суми податкового кредиту за жовтень 2013р. Стан платника 28 «триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС)»;

- ТОВ «Твентікс» (П.Н. 38421642) у лютому 2014р., знаходиться на обліку у ДПІ у Куйбишевському р-ні м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області (код 566), сума ПДВ 92 112,80 грн., або 15,89% від загальної суми податкового кредиту за лютий 2014р.. Стан платника 0 «платник податків за основним місцем обліку».

Виходячи з викладеного, на підставі актів перевірки контрагентів, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем, вимог п.198.1, п.198.2, п.19, 8.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, у зв'язку з чим ТОВ «Сателлит» завищено податковий кредит на загальну суму 3 074 936 грн.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Сателлит» є виробництво олії та тваринних жирів.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ "Інтер-Експорт" на підставі договорів поставки, у відповідності до яких, постачання товару(насіння соняшника) відбувалось на умов DAP та EXW - поставка на елеваторі.

Реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтер-Експорт" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, видатковими та податковими накладними, довіреностями, складськими квитанціями, договорами складського зберігання, платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі, податкових декларацій за вересень 2012року, жовтень 2012р. та грудень 2013року, у ТОВ «Сателлит» виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у зв'язку з чим, позивачем заявлено бюджетне відшкодування ПДВ включно (згідно із Додатком 2 (Д2) до Декларації з ПДВ за вересень 2012року, жовтень 2012року та грудень 2013р.)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пунктів 200.1- 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та в кінцевому результаті отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, що містяться в матеріалах справи, а саме: товарно-транспортні накладними, видатковими накладними та рахунками фактурами, що підтверджують отримання позивачем товару, який ним використовувався в господарської діяльності та платіжні доручення, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Суд не погоджується з доводами відповідача відносно правомірності зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування, внаслідок того, що податковий кредит з податку на додану вартість позивачем сформовано за рахунок взаємовідносин по ланцюгу постачання товарів із контрагентами що є сумнівними, оскільки, Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відшкодування ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов, щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, відсутність у постачальників по ланцюгу постачання факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчить про порушення податкового законодавства саме позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача та фактів виявлених порушень. Такі обставини, так само і співставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання, знаходяться поза межами податкового обліку позивача, не підтверджуються первинними документами, що відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та які досліджені СДПІ під час перевірки.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень .

Отже, суд вважає, що у ТОВ«Сателлит» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0000079152 від 17.07.2014р.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0000080152 від 17.07.2014р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов