Ухвала суду № 40438765, 09.09.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/638/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О. В.

Категорія 191 (84, 86-4) Доповідач в колегії апеляційного суду Новіцький Е. Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Новіцького Е.Й.,

суддів - Могильного О.П., Широкоряда Р.В.,

при секретарі - Яременко З.А.,

за участю прокурора - Бачуріна Є.Є.,

захисника - адвоката - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12013120050000088 стосовно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого підземним хронометражистом Новокостянтинівської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

визнано винним та засуджено:

- за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки та з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_4 звільнено від покарання призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки.

Визнано ОСОБА_4 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано за вказаними статтями.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» 124 900 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот) грн. 0 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати у провадженні в сумі 4 508 (чотири тисячі п'ятсот вісім) гривень 56 коп.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах; службове підроблення, тобто складання і видача завідомо неправдивих документів службовою особою.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

Працюючи на посаді начальника Новокостянтинівської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ДП «Схід ГЗК») ОСОБА_4, будучи службовою особою (постійно обіймав на державному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій) в квітні 2005 року, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що майно, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища він має право оперативного управління цим майном, з корисливого мотиву, з метою заволодіння запчастинами до поршневого компресора 4ВМ-10.120.9 1987 року випуску, інвентарний номер 0030500, який знаходився на балансі Новокостянтинівської шахти ДП «Схід ГЗК», надав окремо вказівки: майстру дільниці компресорних установок Новокостянтинівської шахти ОСОБА_5 демонтувати поршневий компресор 4ВМ-10.120.9 інвентарний номер 0030500, який знаходився першим від входу до компресорної станції шахти та частину запчастин від нього завантажити на автомобіль марки «КРАЗ», який належить автотранспортному господарству Новокостянтинівської шахти (надалі - АТГ); водію АТГ ОСОБА_6, який управляв автомобілем «КРАЗ», вивезти з території шахти запчастини від демонтованого поршневого компресору на пункт прийому металобрухту. При цьому, ОСОБА_4, маючи повноваження та авторитет керівника, запевнив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що його дії законні та він надасть ОСОБА_5 до бухгалтерії шахти відповідні документи на демонтаж, списання та вивезення частин компресора з території шахти.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не усвідомлюючи злочинний характер дій ОСОБА_4, вважаючи свої дії законними, виконали вказівки. Так, ОСОБА_5 разом із своїми підлеглими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 демонтували частини поршневого компресора 4ВМ-10.120.9 інвентарний номер 0030500, а саме: два циліндри 1-го ступеня нагнітання, один циліндр 2-го ступеня нагнітання та проміжний холодильник з масловідокремлювачем, після чого за допомогою крана-балки, яка знаходиться в приміщені компресорної станції завантажили їх на автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, який, в свою чергу, за вказівкою ОСОБА_4, вивіз перелічені частини компресора.

Зазначеними діями ОСОБА_4 зловживаючи службовим становищем, заволодів переліченими вище частинами від компресора та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім того, наприкінці грудня 2008 року, ОСОБА_4 працюючи на посаді Начальника шахти з підземними умовами праці ДП «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» (далі - ДП «Дирекція») будучи службовою особою, діючи умисно з метою приховання відсутності електровентиляторів ВМ8М на підприємстві, запевнивши завідуючу складом № 80 ДП «Дирекція» ОСОБА_9 та комірника цього ж складу ОСОБА_10 в тому, що вентилятори він особисто отримав ще в серпні 2008 року на площадці шахти РЕ-6, після чого, за його вказівкою вони були спущені і змонтовані в шахті на горизонтах 240 та 300 метрів, надав їм вказівку підготувати складські документи на прибуток, передачу в монтаж та внутрішнє переміщення вказаних вентиляторів, що останні і зробили, не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_4 Таким, чином, використовуючи вказаних осіб, ОСОБА_4 виготовив завідомо неправдиві документи: прибутковий касовий ордер від 24.12.2008 № 671 про прийняття вентиляторів на склад № 80; накладну на внутрішнє переміщення матеріалів від 25.12.2008 № 683, про видачу та переміщення вентиляторів на дільницю № 35; акт на передачу обладнання в монтаж від 25.12.2008 № 683 про передачу в монтаж вентиляторів на шахті РЕ-6 на горизонті 300 метрів, та особисто вчинив в них підписи в графах «прийняв».

На підставі вказаних актів передачі обладнання в монтаж та накладної на внутрішнє переміщення, в кінці грудня 2008 бухгалтер ДП «Дирекція...» ОСОБА_11, вважаючи їх дійсними, а данні внесені в них достовірними, ввела ці електровентилятори в основні засоби по бухгалтерським облікам, а також виписала на них інвентарні картки № 0127600 та № 0127700.

В подальшому, під час проведення планової річної інвентаризації на ДП «Дирекція…» згідно з наказом № 544 від 01.12.2009, ОСОБА_4 використовуючи свої повноваження та авторитет неправдиво запевнив членів інвентаризаційної комісії: начальника шахти ОСОБА_12, заступника начальника шахти з організації виробництва ОСОБА_13 та заступника начальника відділу постачання ДП «Дирекція» ОСОБА_14 в тому, що вказані електровентилятори знаходяться в шахті на горизонтах 240 м та 300 м, після чого провів їх в шахту де видав електровентилятори марки ВМЕ-6 за електровентилятори марки ВМ-8М, попередньо написавши фарбою червоного кольору на них інвентарні номери, які були присвоєні саме вентиляторам ВМ-8М.

Члени інвентаризаційної комісії, у згаданому складі, будучи введеними в оману, підписали інвентаризаційний опис від 25.12.2009, по матеріально-відповідальній особі: заступнику директора з кадрів та загальних питань ОСОБА_4, в якій зазначили, що 2 електровентилятори ВМ-8М, 2008 року випуску, інвентарні номери: 0127600 та 0127700, на суму 101840 грн. без ПДВ, є в наявності. ОСОБА_4 в свою чергу також підписав вказаний опис, чим неправдиво завірив, що вказані електровентилятори є в наявності.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок районного суду скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання:

за ч.4 ст. 191 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки: за ч. 5 ст. 191 КК України у виді 7 років розбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на два роки з конфіскацією всього майна, яке належить на праві приватної власності; за ч.2 ст. 364 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 366 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покаранню ОСОБА_4 у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке належить останньому на праві приватної власності. В строк покарання зарахувати термін перебування ОСОБА_4 під вартою під час досудового розслідування в період з12.07.2010 року по 13.10.2011 року. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 4508 грн. 56 коп. та задовольнити заявлений Державним підприємством «Схілний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787), Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2 цивільний позов на суму 354 541,6 грн. В обґрунтування вимог зазначив, що судом першої інстанції безпідставно виправдано ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у інкримінованих злочинах незважаючи на показаннях свідків, зокрема начальника дільниці № 16 ОСОБА_15, ОСОБА_16 та наявністю письмових доказів та висновків експертиз. Крім того, місцевим судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях такої кваліфікуючої ознаки як спричинення тяжких наслідків.

Захисник - адвокат ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 також подала апеляційну скаргу, в якій просить суду вирок районного суду в частині засудження її підзахисного за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України скасувати та кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрити, в решті вирок суду залишити без змін. Свої доводи апелянт мотивує тим, що вина ОСОБА_4 матеріали справи не встановлена, його невинуватість підтверджується численними показаннями свідків, досліджені судом письмові докази також спростовують висновки суду про винуватість підсудного в пред'явленому йому обвинуваченні. При цьому зауважила, що у пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_4 винним себе не визнав як в ході досудового слідства, так і при слуханні справи в суді (тричі). Зазначила, що події, пов'язані, нібито з розкраданням ОСОБА_4 поршневого компресора 4ВМ - 1.120.9, інв. № 0030500 відносяться до 2005 року. Протягом п'яти років ніхто не помітив, що поршневий компресор викрадений, не було подано жодної доповідної записки про відсутність компресора і вивезення його з території шахти саме ОСОБА_4 , що підтверджується численними свідками. Крім того зазначила, що висновок суду про те, що ОСОБА_4 винен у розкраданні зазначеного компресора в квітні 2005 року спростовується протоколом огляду місця події від 03.09.2010 року (т.7а.п 7-9), з якого вбачається, що від компресора за приміщенням компресорної станції залишись деталі. Тобто станом на 03.09.2010 р. частина деталей знаходилась на території шахти. Звернула увагу на те, що місцевим судом не встановлено, чи були ці деталі основою компресора чи допоміжними деталями до нього, проте суд дійшов до висновку, що саме засуджений ОСОБА_4 ще в квітні 2005 року дав вказівку про демонтаж і вивезення вказаного компресора на металобрухт, чим вчинив розкрадання майна шахти. Факт наявності вказаного компресора серед основних засобів підтверджується і актом технічного огляду компресора (том 7 а.п. 72) та актом на списання основних засобів від 01.08.2008 року (том 7 а.п. 69). У зазначених документах чітко зазначено, що названий компресор станом на 01.08.2008 оглядався комісією і було прийнято рішення на його списання. Таким чином, враховуючи зазначене, не можливо прийти до категоричного висновку, що засуджений в 2005 році заволодів названим компресором і вивіз його на металобрухт. В доповнені до викладеного вказала, що висновки суду в цій частині спростовуються також показаннями свідків і письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження. Що стосується висновку суду в частині інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, то вважає, що висновок суду в цій частині не відповідає дослідженим судом доказам, які свідчать про те, що обвинувачення ОСОБА_4 є надуманим, засноване тільки на припущеннях.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції в частині засудження його за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК скасувати та кримінальне провадження стосовно нього закрити. Свої прохання обвинувачений мотивує тим, що інкриміновані йому судом кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України є необґрунтованими, оскільки його невинуватість підтверджується актами інвентаризацій, актами списань, поясненнями фахівців, актами обстежень, завданнями на проектування, технічними завданнями, актами виконаних робіт, оперативними книгами роботи компресорів, договорами. Вважає, що справа сфабрикована зацікавленими особами, щоб відсторонити його від роботи, так як він став перешкодою на шляху деяких осіб, перегородивши шлях до збагачення за рахунок держави.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, які просили вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України скасувати та кримінальне провадження стосовно нього закрити, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду в тому ж суді в іншому складі суду за наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Пунктом 3 ч.3 ст. 411 КПК України передбачено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Пунктом 1 частини 4 статті 374 КПК України встановлено, що у резолютивній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання йо невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання

Як вбачається з обвинувального акта, органами досудового розслідування ОСОБА_4 ставилось в провину вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 5 ст.191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно у великих розмірах; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах; зловживання службовим становищем, тобто умисне, в особистих інтересах, використання службового становища всупереч інтересам служби, вчинене повторно, яке спричинило тяжкі наслідки державним інтересам; службове підроблення, тобто складання і видача завідомо неправдивих документів службовою особою, що спричинило тяжкі наслідки;

З вироку суду першої інстанції встановлено, що районним судом визнано ОСОБА_4 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Суд мотивував наведене тим, що досудовим слідством вказано на заволодіння ОСОБА_4 21.08.2008, після 16 год. 00 хв. за невстановлених обставин двома електровентиляторами ВМ-8М, вивезення їх з території ДП «Дирекція» та розпорядження на власний розсуд, тобто обвинуваченням не розкриті місце, спосіб та обставини заволодіння вказаним майном. А тому прийшов до висновку,що обвинувачення досудовим слідством ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України ґрунтується на припущеннях щодо заволодіння останнім електровентиляторами ВМ-8М спираючись на його дії спрямовані на приховання відсутності таких на підприємстві. Самими діями обвинуваченого ОСОБА_4 щодо приховання відсутності електровентиляторів ВМ-8М в ДП «Дирекція» не підтверджуються обставини заволодіння обвинуваченим зазначеним майном, що є підставою для визнання судом пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України недоведеним, що є підставою для виправдування ОСОБА_4 в цій частині.

Щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 364 КК України місцевий суд обґрунтував тим, що враховуючи, що досудовим розслідуванням ОСОБА_4 обвинувачується у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в особистих інтересах, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, повторно, а такий склад кримінального правопорушення не передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, під час судового слідства у провадженні прокурором обвинувачення не змінене, суд дійшов висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, в матеріалах провадження наявні матеріали почеркознавчої експертизи № 334 від 17.07.2010 року, відповідно до якої підписи в графах «Принял» накладної на внутрішнє переміщення матеріалів № 683 від 25.12.2008 року; акт на передачу обладнання та монтаж № 683 від 25.12.2008 року виконані ОСОБА_4 (т.6 а.с. 107-117.).

Крім того, згідно з висновком судової технічно-товарознавчої експертизи № 348 від 16.08.2010 року, виявлені та оглянуті в ході ОМП в приміщенні РММ ДП «Дирекція…» 2 предмети схожі на електровентилятори, не являються обладнанням, а конструкціями схожими на електровентилятори невстановленого виду, корпуси, лопасті, решітки яких, виконані не заводським (не стандартним) способом, а також із вмонтованими в корпуси електродвигунами малої потужності: 25 кВт, які технічно не можуть стояти на вентиляторах марки ВМ-8М, ВМЕ-8. Вказані вироби не являються заводським виробом: електровентиляторами марок ВМ8М, ВМЕ-8 та ВМЕ-6, і з огляду технічної безпеки та вибухобезпечності, використовувати їх в якості електровентиляторів категорично заборонено. У зв'язку з тим, що ці вироби не являються заводським обладнанням, їх вартість встановити не представляється можливим.

Вказані докази узгоджуються з показаннями свідків показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які пояснили, що в період з 9 по 12 квітня 2010 року за усною вказівкою заступника директора з кадрів та загальних питань ДП «Дирекція…» ОСОБА_4 виготовили кустарним (ручним) способом електровентилятори, які по параметрам схожі на вентилятори марки ВМЕ-8, ВМ-8М. Виготовлені вентилятори пофарбували фарбою сірого кольору та причепили таблички схожі на заводські, які їм для цього надав ОСОБА_4

Згідно з договором купівлі-продажу № 272 від 29.05.2008 року між ДП «Дирекція…» та ПП «Лабрадор» на поставку електровентиляторів ВМЕУ-6 та ВМ8М, рахунок №30 від 14.08.2008 р., видаткова накладна № 31 від 14.08.2008 р., платіжне доручення № 116350 від 22.08.2008 р. на суму 120 000 грн., прибутковий ордер № 671від 24.12.2008 р., накладна на внутрішнє переміщення матеріалів № 683 від 25.12.2008 р., акт на передачу обладнання і монтаж № 683 від 25.12.2008 р., а також 2 інвентарні картки № 0127600 та 0127700 на електровентилятори ВМ-8М, ДП «Дирекція…» у встановленому порядку відповідно до умов договору було поставлено вентилятори.

Відповідальною службовою особою за їх прийняття був ОСОБА_4, що обіймав на той час посаду начальника Новокостянтинівської шахти ДП «Схід ГЗК», про що свідчить його підпис в графах «Принял» накладної на внутрішнє переміщення матеріалів № 683 від 25.12.2008 року та акту на передачу обладнання та монтаж № 683 від 25.12.2008 року. З моменту підпису вказаних документів ОСОБА_4 як службова особа підприємства несе відповідальність за схоронність ввірених йому матеріальних цінностей.

Однак, судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини щодо заволодіння майном ДП «Дирекція…», а саме двома електровентиляторами ВМ-8М та передчасно зроблено висновок про відсутність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, оскільки вказані матеріальні цінності у встановленому порядку були передані йому як службовій особі підприємства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду справи у тому ж суді в іншому складі суду, в ході якого необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, доводів, які викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, прокурора і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2014 року стосовно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий судовий розгляд справи у тому ж суді в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

Судді:

Новіцький Е.Й. Широкоряд Р.В. Могильний О.П.