Рішення № 40437647, 08.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/3048/14

за позовом Комунального підприємства «Ірпіньводоканал», м. Ірпінь

до Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького, стм. Ворзель

про стягнення 67 352,51 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Пронько С.П. предст., дов.№ 3073 від 30.12.2013р.;

відповідач - Рудик В.М. предст. дов. №17 від 13.01.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» до Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького про стягнення 67 352, 51 грн. заборгованості за договором №13 від 04.01.2011р., яка складається з 66 276,11 грн. основного боргу та 1076,40 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2014р. у справі №911/3048/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 11.08.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов, в частині основного боргу визнав, але просив не стягувати пеню, у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією і заборгованість виникла через недофінансування бюджетних коштів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

08.09.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-

встановив:

04.01.2011р. між Комунальним підприємством «Ірпіньводоканал» (Постачальник) та Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького (Абонент) було укладено договір №13 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі.

Цей договір укладається строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий термін, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються цим договором (п. 7.1 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п.1.2., за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг, встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо.

Пунктом 1.3. договору визначено, що обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонементом у вигляді нормативного (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийняття у міську каналізацію стічних вод.

Відповідно до п.2.3.1. договору, постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період з дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно п.2.3.3. договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі з дні направлення Постачальником розрахункового документу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.п. 2.3.4 договору).

Підпунктом 2.3.5 договору передбачено, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента, оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Доказів направлення до позивача відповідних повідомлень та повноважного представника відповідач не надав.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №13 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 72 981,26 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних та скріплених печатками підприємств:

Акту надання послуг № 2154 за травень 2013 року на суму 8 279,52 грн.;

Акту надання послуг №3136 за червень 2013 року на суму 5 519,68 грн.;

Акту надання послуг №3651 за липень 2013 року на суму 5 324,16 грн.;

Акту надання послуг №4539 за серпень 2013 року 3 737,44 грн.;

Акту надання послуг №5408 за вересень 2013 року на суму 8 287,04 грн.;

Акту надання послуг № 6190 за жовтень 2013 року на суму 338,40 грн.;

Акту надання послуг № 6725 за листопад 2013 року на суму 5 391,84 грн.;

Акту надання послуг № 7579 за грудень 2013 року на суму 5 129,52 грн.;

Акту надання послуг №241 за січень 2014 року на суму 6 699,00 грн.;

Акту надання послуг №380 за лютий 2014 року на суму 5 872,15 грн.;

Акту надання послуг №1143 за березень 2014 року на суму 5 524,36 грн.;

Акту надання послуг №2058 за квітень 2014 року на суму 5 452,26 грн.;

Акту надання послуг №1000002190 за травень 2014 року на суму 3 199,26 грн.;

Акту надання послуг №1000003404 за червень 2014 року на суму 4 226,63 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отримані послуги у розмірі 48 114,70 грн.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період першого півріччя 2014 року, відповідач не оплатив надані послуги за водопостачання та водовідведення на загальну суму 66 276,11 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки, відповідач не подав докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг та у повному обсязі визнав суму основного боргу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 66 276,11 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1076, 40 грн. пені.

Пунктом 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати неоплачених рахунків в повному розмірі.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, в межах періоду заявленого позивачем, суд встановив, що розрахунок є вірним, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1076, 40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві просив суд не стягувати пеню, оскільки відповідач є бюджетною неприбутковою організацією і заборгованість виникла через недофінансування бюджетних коштів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду № 11/446 від 27.10.2011р.

Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 Судової палати в адміністративних справах.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про з відповідача 66 276,11 грн. основного боргу та 1076,40 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького (08296, Київська обл., місто Ірпінь, смт. Ворзель, вулиця Леніна, 35, код ЄДРПОУ 22206086) на користь Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця 3-го Інтернаціоналу, 1-А, код ЄДРПОУ 03362471) 66 276 (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 11 коп. основного боргу, 1076 (одну тисячу сімдесят шість) грн. 40 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 12.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.