Постанова № 40436330, 02.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р. Справа № 804/6190/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ніколайчук С.В.

при секретарі - Бринзі О.В.

за участю :

представника позивача - Педенко В.І., Федець ;

представник відповідача - Карпова Г.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2014р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у якому, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «П» від 30.12.2013р. №0005782201 Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що податковим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ", за наслідками якої складено акт від 20.12.13р. №389/22-01/33159964. Висновки відповідача щодо невідповідності діяльності позивача визначенню терміну «господарська діяльність», через отримання збиткового фінансового результату та порушення позивачем порядку формування валових витрат, понесених на створення кваліфікаційного активу, не відповідають фактичним обставинам справи та порушують інтереси позивача. Тому, на думку позивача, дії податкового органу щодо формування в акті таких висновків та винесення податкового-повідомлення рішення є протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Водночас, отриманий валютний кредит у сумі 65000000 дол. США згідно договору №27 ВД від 08.09.2008р. для будівництва торгівельно-розважального комплексу здійснюються позивачем з метою подальшого надання в оренду приміщень, що в ньому знаходяться, а отже витрати з його спорудження прямо пов'язані з господарською діяльністю. Таким чином, висновок податкового органу про неможливість включення до складу валових витрат, сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату, є необґрунтованим та незаконним, а тому не може бути підставою для винесення оскаржуваного рішення про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Ухвалою суду від 04.06.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/6190/14, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 червня 2014р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 11.07.2014р., 01.08.14р. та 02.09.14р.

02.09.14р. представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задоволити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Також, представник позивача надав через канцелярію суду додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що при отриманні підприємством позики безпосередньо для створення кваліфікаційного активу капіталізації підлягає уся сума фінансових витрат, пов'язаних із цією позикою. Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Зменшення витрат на суму процентів за користування кредитними коштами позивачем відповідно до вимог законодавства, оскільки вказані фінансові витрати підлягають капіталізації, тобто включенню в повному обсязі до вартості кваліфікаційного активу - ТРК «Караван», можливе лише у разі закінчення будівництва, про що має свідчить факт введення до експлуатації у перевіряємому періоді. Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог законодавства.

Також, відповідачем в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження по справі для надання часу для ознайомлення з наданими перед судовим засіданням додатковими доказами по справі.

Ухвалою суду від 02.09.14р. в задоволенні клопотання відповідача відмовлено, оскільки надані позивачем документи були предметом дослідження в ході перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" (надалі за текстом - ТОВ "Караван - Дніпропетровськ") зареєстроване 31.08.2004р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №541887. Код ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" за ЄДРПОУ: 33159964. Місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Караван - Дніпропетровськ": 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.. Нижньодніпровська, буд.17. ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.09.2004 року за №5637, станом на дату складання акту перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 29.11.2013 року №435, згідно з п.п20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, п.150.3 ст.150 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, фахівцем Дніпропетровської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Перевірка проводилась з 29.11.2013року по 13.12.2013року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.13р. №389/22-01/33159964 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» (код за ЄДРПОУ 33159964) з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року».

Вказаною перевіркою встановлено наступне порушення ТОВ "Караван - Дніпропетровськ":

- п. 150.1 ст. 150 ПК України ТОВ "Караван - Дніпропетровськ", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме за І квартар 2012 року на загальну суму 1053396грн., за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 1306802 грн., за ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 1358955грн., за ІV квартал 2012 року на загальну суму 1174287 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 30.12.2013року винесено податкове повідомлення-рішення №0005782201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковм на прибуток у розмірі - 41993098грн.

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0005782201, подав до податкового орану скаргу від 10.01.14р. з вимогою скасувати висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" норм Податкового кодексу України та рішення винесене на підставі таких висновків.

За наслідками розгляду вказаного вище заперечення позивача акт перевірки від 20.12.13р. №389/22-01/33159964 та податкове повідомлення-рішення №0005782201 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Позивач звертався повторно з аналогічною скаргою, однак за результатами повторної скарги Міністерство доходів і зборів України рішення залишило без змін.

Судом встановлено, що згідно договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №27 ВД від 08.09.2008р. (далі - кредитний договір) ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» отримав від ПАТ «ВТБ Банк» (кредитор) валютний кредит у сумі 65000000дол. США (далі- кредит).

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору кредит надавався позивачу на наступні цілі: фінансування будівництва Торговельно-розважального комплексу «Караван» у м.Дніпропетровськ по вул.Космічна та поповнення обігових коштів.

Станом на 01.01.2012р. рахувалось незавершене будівництво на суму 159978389,53грн., яке збільшилось протягом 2012 року на 147000грн., та станом на 31.12.12р. вже складало 160070576,19грн.

Тобто, ТОВ «Караван-Дніпропетровськ створює кваліфікаційний актив - а саме будівництво будинку - Торговельно-розважального комплексу. Даний об'єкт будівництва не побудований та не введений в експлуатацію.

Отже, отримання кредиту безпосередньо пов'язано з необхідністю будувати споруду.

У період з 2008-2010р. позивач задекларував валові витрати пов'язані із нарахуванням відсотків за користування банківським кредитом.

Основною причиною виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, є включення до складу витрат за І квартал 2011р. (декларація взята до відома) відсотків банку за користування кредитними коштами у сумі 42000000,0грн. Відсотки банку за 2011 рік та 2012 рік до складу витрат ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» не відносило.

Надаючи правову оцінку обставина справи слід зазначити:

відповідно до абз.4 п.1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року, крім, зокрема, розділу ІІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 01.04.2011 року.

Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) передбачений порядок визначення податку на прибуток.

Згідно п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.04.2011 року. До 01.04.2011 року визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувалося на підставі положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334-94/ВР (із змінами і доповненнями).

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого у 2010 році діяли з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст. 22 цього Закону, встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на той момент) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (розділ ІІІ ПК України).

Відповідно до п.2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Наведене зумовлене тим, що податок на прибуток за загальними правилами обчислюється наростаючим підсумком з початку податкового року, а перший квартал 2011 року під дію ПК України не підпадає.

Законодавець в п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначив, що п.150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, вказані норми чітко визначають: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування в процесі діяльності в першому кварталі 2011 року (підсумки за перший квартал 2011 року) є від'ємне значення, то розрахована сума об'єкту оподаткування з від'ємним значенням підлягає включенню до витрат другого, другого і третього, другого і четвертого календарного кварталу 2011 року в повному обсязі.

Водночас, зазначені вище норми не встановлюють обмеження щодо витрат, які мають бути враховані у складі валових витрат другого і третього кварталу 2011 року, а також не місять жодних вказівок на необхідність віднімання суми збитків попередніх податкових періодів з розрахованого об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку передбачені ст. 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття «як від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Суд звертає увагу, що у першому кварталі 2011 року оподаткування прибутку підприємств здійснювалось на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями). При цьому, підсумки першого кварталу 2011 року та порядок врахування від'ємного значення об'єкту оподаткування розраховувався у відповідності із зазначеним Законом, а саме: згідно норм ст. 6, п.22.4 ст. 22 Закону.

Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрат, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, у відповідності до п.п 5.3.2 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутки підприємств» не відносяться до складу валових витрат.

У разі здійснення витрат, як визначено п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Наказом Міністерства фінансів України № 1085 від 24 вересня 2010 року «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства» викладено у новій редакції п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №31 "Фінансові витрати".

За умовою підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, а також пункту 141.1 статті 141 ПК України до інших витрат (витрат) платника податку на прибуток включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 146.5 статті 146 ПК України передбачено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається, крім іншого, з фінансових витрат, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, містить наступні визначення та умови щодо капіталізації фінансових витрат:

- капіталізація фінансових витрат - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу;

- кваліфікаційний актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення;

- собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу;

- фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями;

- фінансові витрати визнаються юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються;

- капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу.

- у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням;

- капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу;

- капіталізація фінансових витрат не призупиняється на період: здійснення технічної та адміністративної роботи; тимчасового затримання робіт зі створення кваліфікаційного активу, що є необхідною складовою процесу його створення;

- капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено;

- якщо створення кваліфікаційного активу здійснюється частинами, кожна з яких може окремо використовуватися за цільовим призначенням до завершення створення інших частин, капіталізація фінансових витрат щодо частин, які можуть використовуватися, припиняється у періоді, що настає за періодом, у якому всі роботи зі створення таких частин кваліфікаційного активу завершені.

За умовою пункту 4.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку Фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2010 року №1300 при отриманні підприємством позики безпосередньо для створення кваліфікаційного активу капіталізації підлягає уся сума фінансових витрат, пов'язаних із цією позикою.

Внаслідок цього починаючи з 01.01.2011 р. фінансові витрати визнаються:

суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Таким чином, перелічені ( цьому абзаці юридичні особи та представництва іноземних суб'єктів господарської, діяльності відразу включають фінансові витрати до складу витрат того звітного періоду, за який вони були нараховані. Внаслідок цього у зазначених юридичних осіб та представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності як у бухгалтерському, так і в податковому обліку фінансові витрати, які капіталізуються, взагалі відсутні;

іншими юридичними особами - витратами того звітного періоду, за який вони булі нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються...»

Так, згідно з п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №31, на який посилається відповідач в акті перевірки, зазначено що «Фінансові витрати» «...Капіталізація фінансових витрат - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу...».

Згідно з п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №31 "Фінансові витрати" визначено, що кваліфікаційний актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі витрати на створення кваліфікаційного активу).Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані і запозиченнями.

Фінансові витрати, включені до собівартості кваліфікаційних активів, можуть визнаватися (враховуються для визначення об'єкта оподаткування) протягом кількох періодів. Якщо фінансові витрати включатимуться до первісної вартості об'єкта основних засобів (приміром, будівлі), то визнаватимуться вони поступово, у міру нарахування амортизації. А враховуючи, що мінімально допустимий строк корисного використання будівлі, яка належні до групи 3 основних засобів, становить відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу 20 років, процес визнання таких фінансових витрат (у складі загальної суми витрат, включених до собівартості такого об'єкта) може тривати дуже довго).

Так, підприємством за період з 01.01.2012р. по 31.03.12р. було віднесено до склад інших витрат, витрати пов'язані з нарахуванням процентів за користування кредитним коштами за спірними правовідносинами.

Таким чином, фінансові витрати відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №31 «Фінансові витрати» мають капіталізуватися, то позивач повинен включити їх до собівартості відповідного кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку (і, відповідно, в податковому обліку).

Враховуючи вищезазначене, фінансові витрати ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» повинні включатися до собівартості відповідного кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку та відповідно в податковому обліку .

Позивачем також було порушено п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік.

Так, відповідно до п.п. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) до фінансових витрат належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) й інші витрати підприємства в межах норм, установлених Податковим кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п.п. 138.5.2. п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, згідно норми Податкового Кодексу України, норми п. 4.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку та фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 № 130, при отриманні підприємством позики безпосередньо для створення кваліфікаційного активу капіталізації підлягає уся сума фінансових витрат, пов'язаних із цією позикою, та не однозначно застосував, без обґрунтування своєї позиції, п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №31.

ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» не заперечує, що данні відсотки за кредитними угодами були використані для капіталізації фінансових витрат.

Зменшення витрат на суму процентів за користування кредитними коштами позивачем відповідно до вимог законодавства, оскільки вказані фінансові витрати підлягають капіталізації, тобто включенню в повному обсязі до вартості кваліфікаційного активу - ТРК «Караван», можливе лише у разі закінчення будівництва, про що має свідчить факт введення до експлуатації у перевіряємому періоді.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" є не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук