Постанова № 40436327, 22.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2014 р. Справа № 804/10006/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2014р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" (далі ТОВ "Фірма "ВІП-ГАРАНТ") до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (далі Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська), в якому, з урахуванням уточнення адміністративного позову, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.06.14р. №0002832203 на суму 510,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.07.14р. №0003232203 на суму 940710,00 грн. (627140,00грн. - за основним платежем, 313570,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма "ВІП-ГАРАНТ" за № 2283/2203/32952501 від 27 червня 2014 року. Висновками даного акту встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ Фірма "ВІП-ГАРАНТ", а також порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень 2013 року на суму 627140грн., в т.ч. у січні 2013 року на суму 110020грн., у лютому 2013 року на суму 118140грн., у березні 2013 року на суму 119140грн., у квітні 2013 року на суму119140грн., у травні 2013 року на суму 160700грн. на загальну суму 160700грн. Позивач вважає зазначені висновки необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, виходячи з того, що у податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Продсервіслюкс» та ТОВ «Санторіна», адже угоди з контрагентами позивача в судовому порядку недійсними податковою інспекцією не визнавались та податковій інспекції не надано повноваження встановлювати нікчемність правочинів в актах перевірки. Висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодою, укладеною з ТОВ «Продсервіслюкс» та ТОВ «Санторіна», підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача; висновок податкового органу, що оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились зроблено з інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби та актів про неможливість проведення зустрічної звірки цих контрагентів, через відсутність останніх за місцезнаходженням. Оскільки право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 18.07.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі № 804/10006/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014р., в подальшому розгляд справи відкладався на 05.08.2014р. та 22.08.14р.

22.08.2014р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися.

Позивач подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача та податкового органу, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ», за результатами якої складено акт №2283/2203/32952501 від 27 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501) по взаємовідносинам із ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) за період січень, лютий, квітень, травень 2013 року та ТОВ «Санторіна» (код ЄДРПОУ 38199142) за період березень 2013 року.»

Дану перевірку проведено на підставі наказу про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501) від 17 червня 2014 року за № 650 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська зроблено висновки про:

- нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501), а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» операцій по ланцюгу з ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) за період січень, лютий, квітень, травень 2013 року на загальну суму ПДВ 508000грн. та ТОВ «Санторіна» (код ЄДРПОУ 38199142) за період березень 2013 року на загальну суму ПДВ 119140грн.;

- порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень 2013 року на суму 627140грн., в т.ч. у січні 2013 року на суму 110020грн., у лютому 2013 року на суму 118140грн., у березні 2013 року на суму 119140грн., у квітні 2013 року на суму119140грн., у травні 2013 року на суму 160700грн. на загальну суму 160700грн.

З урахуванням ст.102 Податкового кодексу України Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська винесено відносно ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002832203 від 27 червня 2014 року, яким зараховано за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 510грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003232203 від 23 липня 2014 року, яким

збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 113 671,50 грн., з яких: за основним платежем + 627140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 313570 грн.

З даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден і просить визнати їх протиправними та скасувати.

Надаючи правову оцінку предмету спору суд виходив з наступного:

згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що підставою для формування висновків про нереальність здійснення господарських операцій у взаємовідносинах ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501)з ТОВ «Продсервіслюкс» та ТОВ «Санторіна», були висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська були використані матеріали перевірки, що надійшли від ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська:

- ТОВ «Санторіна», а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Санторіна» (код ЄДРПОУ 38199142) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄДРПОУ 38113730) за період травень 2012 року - березень 2013 року від 31.07.13р. № 185/223/38199142;

- ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165), а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2012 року, січень-березень 2013 року №187/223/38113725 від 31.07.2013 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) з питань фінансово-господарських відносин за період квітень, травень 2013 року від 26.09.2013 р. №372/223/3819816.

Щодо використання Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська листа від 23.06.14р., що надійшов від старшого слідчого СВ Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, в якому старшим слідчим СВ Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітаном міліції Головіною Л.С. надані копії первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) за період січень, лютий, квітень, травень 2013 року, не було визнано документами в кримінальному провадженні про що винесено відповідну постанову, оскільки їх походження не є зрозумілим та викликає сумніви про справжність, то суд вважає, що оскільки в даною постановою не встановлено жодного факту, який стосується правовідносин ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з ТОВ «Продсервіслюкс» та ТОВ «Санторіна».

Судом встановлено, що відповідач прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 119140 грн. на підставі того, що в ході перевірки не встановлено факту придбання товару (надання послуг) по ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) та ТОВ «Санторіна» (код ЄДРПОУ 38199142 ) - ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не надано жодного обґрунтованого пояснення щодо дефектності наявних у позивача первинних документів, які складені по взаємовідносинам ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з ТОВ «Продсервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38198165) та ТОВ «Санторіна» (код ЄДРПОУ 38199142 ), та не надано суду доказів відсутності операцій з придбання товару (надання послуг), що в свою чергу повністю спростовує висновок щодо нереальності здійснення реальних господарських операцій взаємовідносин ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з вищевказаними контрагентами, натомість позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Слід зазначити, що програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, використання Дніпропетровською ОДПІ інформації комп'ютерних баз: База даних «Бест-Звіт»; АІС РПП; Єдиний реєстр податкових накладних; АС «Податковий блок», не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Також, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Судові рішення про визнання недійсними цих господарських договорів відсутні.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

Контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

За таких обставин, викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задоволити.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.06.14р. №0002832203 на суму 510,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.07.14р. №0003232203 на суму 940710,00 грн. (627140,00грн. - за основним платежем, 313570,00грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями)

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" судові витрати в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. 70коп.) сплаченого згідно квитанції від 15.07.2014р. за №46453.576.4.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.В. Ніколайчук