Рішення № 40436211, 14.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/1839/13-ц Головуючий 1 інст. - Остропілець Є.Р.

Провадження № 22ц/790/3962/14 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - земельні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю.,

Кірсанової Л.І.,

при секретарях - Черепаха С.В., Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 24 вересня 2012 року ОСОБА_3 отримав від нього грошові кошти в сумі 244 800 грн., в якості авансу, оскільки ОСОБА_2 мав намір купити у ОСОБА_3, пакет акцій в розмірі 60,39 % від загальної кількості акцій ВАТ "АТП - 16351", а ОСОБА_3 мав намір продати йому зазначені цінні папери за договором купівлі-продажу, який повинен був бути укладений в подальшому. На підтвердження зазначеного позивач надав розписку, підписану ОСОБА_3, яка посвідчує факт передання ним ОСОБА_3 вказаних грошових коштів. Остаточний розрахунок за майбутнім договором купівлі-продажу акцій мав відбутися 15.11.2012 року. ОСОБА_2 був готовий укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 60.39% акцій ВАТ "АТП - 16351", однак у встановлений строк зазначений договір не був укладений з вини ОСОБА_3 28.11.2012 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано вимогу про повернення грошових коштів в сумі 244 800 грн. Ця вимога ОСОБА_3 була отримана, однак грошові кошти він не повернув. Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 244 800 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд не надав належної оцінки тому факт, що відповідач у первісних поясненнях визнавав факт отримання грошових коштів. Наполягає на обґрунтованості позовних вимог.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не вважав доведеним факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів, належних ОСОБА_2, однак такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове з наступних підстав.

Судом встановлено, що у вересні 2012 року сторони досягли попередньої згоди про укладення в строк до 15.11.2012 року договору купівлі-продажу пакету акцій в розмірі 60,39% від загальної кількості акцій ВАТ «АТП-16351», які ОСОБА_2 повинен купити у ОСОБА_3, а останній мав намір їх продати.

Вказані обставини сторони підтвердили в судовому засіданні.

Судова колегія вважає встановленим той факт, що у межах зазначеної попередньої домовленості ОСОБА_3 отримав належні ОСОБА_2 244 800 грн. (эквівалент 30000 доларів США), оскільки ця обставина підтверджується наданою суду ОСОБА_2 розпискою, яка складена та підписана від імені ОСОБА_3

В розписці вказано (мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_3, паспортные данные НОМЕР_1, выдан Солоницевским ВМ Дергачевского РО УМВД Украины в Харьковской области 11 октября 1996 года, получил задаток в суме 244 800грн. (эквивалентно 30000 долларов США) в счет договора купли-продажи пакета акций 60,39% от общего количества акций ОАО «АТП-16351». Общая сумма договора купли-продажи акций составляет 2856000 грн., что эквивалентно 350000 долларов США. Задаток получен от ОСОБА_2. Окончательный расчет по договору купли-продажи 15.11.2012 г.».

На цей час ОСОБА_3 факт отримання грошових коштів, відповідно до вказаної розписки та факт підписання самої розписки заперечує.

В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що текст розписки від імені ОСОБА_3 писала вона; чи підписувала вона вказану розписку від імені ОСОБА_3, чи ні вона не пам'ятає; грошових коштів від позивача не отримувала.

Свідок ОСОБА_7 вказала, що вона в м. Харкові в районі Павлового Поля передала ОСОБА_3 особисто в руки грошові кошти за дорученням позивача ОСОБА_2 в паперовому пакеті; не заперечувала той факт, що текст розписки був написаний ОСОБА_6, однак наполягала, що підписував розписку особисто ОСОБА_3 Вказану розписку вона забрала та передала ОСОБА_2

ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції вказав про те, що грошові кошти ОСОБА_3 передавала ОСОБА_7 за його дорученням.

За клопотанням представника відповідача ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05.11.2013 року для з'ясування належності підпису на розписці ОСОБА_3 була призначена судово-криміналістична почеркознавча експертиза, та судово-технічна експертиза документів проведення якої було доручено експертам ХНДІСЕ ім. Бокаріуса.

Згідно клопотання експертів ХНДІСЕ ім. Бокаріуса про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 10917 та судово-технічної експертизи документів № 10918, необхідно було надати додаткові матеріали, однак вільні зразки підписів відповідача у необхідному обсязі надані експерту не були, тому експертиза залишилась не проведеною.

В суді апеляційної інстанції неодноразово представнику відповідача було роз*яснено право звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи та можливі наслідки не проведення такої експертизи, однак таке клопотання заявлено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судова колегія приймає надану позивачем розписку як належний та допустимий доказ того, що належні ОСОБА_2 244 800 грн. (эквивалент 30000 доларів США) були отримані ОСОБА_3, оскільки факт підписання ним розписки ОСОБА_3 не спростував, почеркознавча експертиза в суді першої інстанції не проведена у зв*язку із ненаданням експерту необхідних матеріалів, про призначення почеркознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції відповідач не заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Той факт, що ОСОБА_3 отримав гроші належні ОСОБА_2 не від нього особисто з рук в руки, а через представника, змісту розписки та виниклих між сторонами правовідносин не змінюють.

Крім того, судова колегія бере до уваги зміст первісних письмових пояснень у справі підписаних особисто ОСОБА_3, що містяться в матеріалах справи (а.с. 25-29), де ОСОБА_3 визнає факт отримання грошових коштів належних ОСОБА_2 244 800 грн. (эквівалент 30000 доларів США) у якості завдатку в рахунок укладання у майбутньому договору купівлі-продажу пакету акцій 60,39 % від загальної кількості акцій ВАТ "АТП - 16351". У зазначених поясненнях ОСОБА_3 детально описує зміст правовідносин що виникли між ним та ОСОБА_2, визнає факт отримання коштів, однак наполягає, що вказана сума є завдатком, договір між ним та ОСОБА_2 не був укладений з вини останнього, тому сума 244 800 грн. не підлягає поверненню.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що належні ОСОБА_2 244 800 грн. (эквивалент 30000 доларів США) були отримані ОСОБА_3, в рахунок укладання у майбутньому договору купівлі-продажу пакету акцій 60,39% від загальної кількості акцій ВАТ "АТП - 16351".

Згідно ст. 570 ЦК України завдаток є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Статтями 628, 639 ЦК України передбачають певні вимоги щодо змісту і форми договору.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише при наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки договір купівлі-продажу акцій, який би за своєю формою і змістом відповідали вимогам закону, між сторонам укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передані 24.09.2012 року ОСОБА_3 гроші у сумі 244 800 грн. належні ОСОБА_2 є авансом.

Зважуючи на ту обставину, що ОСОБА_3 на викладену в листі від 28.11.2012 року пропозицію ОСОБА_2 повернути кошти 244 800 грн., отримані ним 24.09.2012 року, вказана сума підлягає поверненню ОСОБА_2, оскільки в зазначеному випадку аванс виконував платіжну функцію на підтвердження попередньої домовленості сторін про намір укласти договір купівлі-продажу в майбутньому і не може виконувати забезпечувальну функцію.

Таким чином, позов ОСОБА_2 є обгрунтованим.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, питання про судові витрати у справі судова колегія вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 244 800 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -