Ухвала суду № 40435631, 11.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Куцина М.М.,

суддів - Павліченка С.В., Собослоя Г.Г.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справі за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про накладення арешту на будинок по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування виконавчого комітету Зняцівської сільської ради, про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулося в суд із заявою про накладення арешту на будинок з прибудовами і спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України.

Посилаючись на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року визнано недійсним договір іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року, укладений між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» (правонаступник - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ") та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про передачу в заставу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заявник просив накласти арешт на вищезазначене заставне майно.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року в задоволенні заяви ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про накладення арешту на будинок загальною площею 282,6 кв.м., житловою площею 81,6 кв.м. з прибудовами і спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою заявник - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" - подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали із-за порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, просив скасувати оскаржувану ним ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на будинок загальною площею 282,6 кв.м., житловою площею 81,6 кв.м. з прибудовами і спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені, що вбачається з рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Зняцівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільради.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності не з'явившихся сторін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про накладення арешту на майно, яке було предметом застави, суд першої інстанції виходив із того, що приписи ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які випливають з договору іпотеки, укладеного 15 вересня 2006 року, оскільки норми статті 1057-1 ЦК України набрали чинності 04 листопада 2012 року, а закони України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З даним висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Встановлено, що 08 вересня 2006 року було укладено генеральний кредитний договір № 26/2006-1 між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» (правонаступник - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ") ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ОСОБА_2, у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 95 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 вересня 2011 року.

07 травня 2007 року було укладено кредитний договір № 74/2007-1 між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» (правонаступник - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ") та ОСОБА_2, у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 25 000 гривень з кінцевим терміном повернення кредиту до 06 травня 2008 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 26/2006-1 від 08 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки № 26/2006-2 від 15 вересня 2006 року предметом якого є належні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинок загальною площею 282,6 кв.м., житловою площею 81,6 кв.м. з прибудовами і спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Згідно договору № 2 від 11 грудня 2008 року про внесення змін до Договору іпотеки від 15 вересня 2006 року № 26/2006-2 іпотекою забезпечуються виконання зобов'язань іпотекодавця, що випливають із генерального кредитного договору № 26/2006-1 від 08 вересня 2006 року та кредитного договору № 74/2007-1 від 07 травня 2007 року і всіх додатків до них.

Оскільки позичальник свої зобов'язання за вищезазначеними кредитними договорами не виконав, ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. В свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування виконавчого комітету Зняцівської сільської ради, про визнання недійсним договору іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року уточнений первісний позов було задоволено частково, а зустрічний позов задоволено повністю, тобто визнано недійсним договір іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року, укладений між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про передачу в заставу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Дане рішення набрало законної сили.

Згідно з умовами кредитних договорів, питання про стягнення заборгованості за якими вирішувалося судом, та умов договору іпотеки їх дія починається з моменту їх підписання та продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто на момент розгляду справи в суді кредитні договори та договір іпотеки були чинними, а відтак правовідносини між сторонами хоча і виникли до набрання чинності положень ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, проте продовжували діяти під час судового розгляду, а тому в даному випадку не йдеться про зворотну дію закону в часі.

Рішення місцевого суду про визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитними договорами, було ухвалено 23 січня 2013 року. Положення ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України на той час були вже чинними, а тому кредитодавець - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" правомірно звернувся до суду із заявою про накладення арешту на майно, яке було предметом застави.

Висновки суду першої інстанції про те, що в задоволенні заяви слід відмовити є хибними та не базуються на нормах закону.

З огляду на викладене та на підставі ст. 312 ЦПК України ухвала суду від 20 березня 2014 року підлягає скасуванню як незаконна, оскільки питання про накладення арешту на майно, яке було предметом застави, а судом було визнано недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитними договорами, вирішено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Судова колегія вважає, що слід постановити нову ухвалу про задоволення заяви кредитодавця.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20 березня 2014 року скасувати.

Заяву ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про накладення арешту на будинок загальною площею 282,6 кв.м., житловою площею 81,6 кв.м. з прибудовами і спорудами та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було предметом застави за договором іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року, укладеним між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» (правонаступник ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ")та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а саме: житловий будинок та земельну ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: