Рішення № 40434236, 10.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2014 р. Справа № 914/2520/14

За позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «Огородник», м. Хуст,

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейд», м. Львів,

про:

стягнення коштів.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:

не з’явився,

відповідача:

не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Огородник» до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейд» про стягнення коштів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2014 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду на 27.08.2014 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №2 від 01.07.2011 р. не оплатив у повному обсязі вартості отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27.290,31 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1.893,74 грн. пені, 923,83 грн. – 3% річних, 3.308,37 грн. інфляційних втрат. В судове засідання 10.09.2014 року позивачем подано заяву від 05.09.2014 року №юр-27/14 про зменшення позовних вимог, якою вимагав стягнення з відповідача 26.040,31 грн. основного боргу, 923,83 грн. – 3% річних, 3.308,37 грн. інфляційних збитків, 1.893,74 грн. пені. З огляду на зазначене суд розглядає справу в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 27.08.2014 року з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укласти мирову угоду з позивачем. Зазначене клопотання судом було задоволено, в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.09.2014 року, про що сторони були повідомлені під розписку. Відповідач у судове засідання 10.09.2014 року не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив, проти вимог позову в установленому порядку не заперечив. Таким чином, судом було створено відповідачу усі можливості для висловлення власної позиції з приводу предмета спору та подання доказів на свій захист. Протягом всього часу провадження у справі, проведення судових засідань, відповідач жодним чином не заперечив проти позовних вимог, клопотань, заяв не подав, а тому суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи. З огляду на зазначене розгляд справи здійснюється на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами та відсутності представника відповідача.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №2 від 01.07.2011 р. (надалі – Договір). Згідно з умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передавати товари народного споживання (надалі – товар) на умовах договору. На виконання умов цього договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товару на суму 28.090,31 грн., про що свідчить видаткові накладні: №77 від 30.01.2013 р. на суму 3.608,59 грн., №136 від 18.02.2013 р. на суму 2.707,79 грн., №236 від 15.03.2013 р. на суму 3.153,96 грн., №359 від 18.04.2013 р. на суму 841,80 грн., №540 від 06.06.2013 р. на суму 1.542,38 грн., №654 від 10.07.2013 р. на суму 14.876,24 грн., №766 від 09.08.2013 р. на суму 338,40 грн., №824 від 27.08.2013 р. на суму 1.021,15 грн. Жодних претензій щодо обсягу та якості переданого товару відповідачем не заявлено.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару у сумі 2.050,00 грн., про що свідчать такі банківські виписки: від 08.04.2014 року на суму 800,00 грн., від 23.07.2014 року на суму 500,00 грн., від 03.09.2014 року на суму 750,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 26.040,31 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі Договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 8.3 Договору передбачено, що дистриб’ютор зобов’язується оплатити кожну партію товару протягом 10 календарних днів з моменту його одержання.

За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов’язок з оплати вартості поставленого йому товару, вимоги позивача про стягнення 26.040,31 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 9.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару інша сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.893,74 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3.308,37 грн. інфляційних втрат, 923,83 грн. – 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Трейд» (адреса: вулиця Угорська, будинок 14, місто Львів, Львівська область, 79034; ідентифікаційний код 36361723) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Огородник» (адреса: вулиця Гвардіська, будинок 122-124, місто Хуст, Закарпатська область, 90400; ідентифікаційний код 33231521) 26.040,31 грн. основного боргу, 1.893,74 грн. пені, 923,83 грн. – 3% річних, 3.308,37 грн. інфляційних втрат, 1.827,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Суддя Рим Т.Я.