Рішення № 40434174, 08.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 рокуСправа № 912/1546/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/1546/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк";

до відповідача: управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції;

про стягнення 23 232 грн. 11 коп.

Представники:

позивача - провідний юрисконсульт філії Леус О.І., нотаріально посвідченими довіреностями 16.06.13, зареєстрованою у реєстрі за № 4216, від 12.06.14, зареєстрованої у реєстрі за № 1594;

відповідача - завідувач юридичного сектору Марченко В.Б., довіреність № 02-08/4049 від 19.09.13;

третьої особи - участі не брав.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду 16.05.14 з позовною заявою про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області 142 371 грн. 11 коп.: 119 139 грн. боргу, який підлягав перерахуванню за розпорядженням державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 16.10.13 № ЄДРВП 23122573 за виконавчими листами Кіровського районного суду м. Кіровограда у цивільній справі № 2-3461/10 про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 233 189 грн. 50 коп. кредитної заборгованості; 14 892 грн. 38 коп. пені, 8 339 грн. 73 коп. штрафних санкцій.

Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (далі по тексту - Виконавча служба) у листі № 24518/290514, поданому 29.05.14 повідомив, що відповідно до розрахунку виплати коштів з депозитного рахунку відділу державним виконавцем на підставі ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" 16.10.13 виготовлено та направлено платіжні вимоги до Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області для подальшого перерахування стягувачу 119 139 грн. в рахунок погашення боргу.

18.06.14 публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", від імені якого діє філія - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" подана заява "про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України", в якій міститься вимога про стягнення з відповідача 14 892 грн. 38 коп. пені, 8 339 грн. 73 коп. штрафних санкцій, всього - 23 232 грн. 11 коп., 2 847 грн. 42 коп. судового збору. Заява обґрунтована тим, що 29.05.14 кошти у сумі 119 139 грн. в рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2-3461 від 30.07.10 по боржнику ОСОБА_3 були зараховані від ГУ ДКСУ у Кіровоградській області на рахунок банку за платіжним дорученням № 719 (#37750019 від 05.05.14, вимога щодо погашення штрафних санкцій відповідачем не виконана.

Право на зменшення розміру позовних вимог позивач має за частиною четвертою ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

Ухвалою від 09.07.14 господарський суд замінив неналежного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на належного відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області.

08.09.14 управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області (далі по тексту - Управління) надало відзив на позов, в якому просить у задоволенні вимог заявникові відмовити повністю з тих підстав, що

відповідач не є учасником відносин у сфері господарювання, тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 231 Господарського процесуального кодексу України;

Управління не є банком у розумінні норм, визначених Цивільним кодексом України;

всі платіжні доручення, надані до Управління беруться на облік та проплачуються при наявності фінансового ресурсу.

У засіданні 08.09.14 господарським судом розглядалася справа за позовом із зменшеним розміром вимог.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

Згідно з розпорядженням № ЄДРВП 23122573, затвердженого начальником Виконавчої служби 16.10.13, з сумі 132 022 грн. 90 коп., яка надійшли 14.10.13 на рахунок обліку депозитних сум за виконавчим листом № 2-3461 від 30.07.10 Кіровського районного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства боргу у розмірі 234 099 грн. коп., відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно перерахувати на користь останнього 119 139 грн.

Між Управлінням та Виконавчою службою укладений договір "про здійснення розрахунково-касового обслуговування" № 27 від 03.01.12.

Виконавчою службою оформлене платіжне доручення № 719 від 18.10.13 про перерахування коштів у сумі 119 139 грн. Товариству, яке передано до виконання Управлінню. За таким платіжним дорученням позивач коштів не отримав.

Зазначена сума надійшла на рахунок позивача 29.05.14 за платіжним дорученням № 719 від 05.05.14.

Товариство із посиланням на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України здійснило розрахунок пені за період заборгованості з 19.10.13 по 20.02.14 у сумі 14 892 грн. 38 коп. та 8339 грн. 73 коп. штрафу у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості, які просить стягнути з відповідача.

Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника позову.

За ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Визначальним у викладеній нормі є те, що штрафна санкція застосовується за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Такі положення містять ч. ч. 4, 5, 6, 7 ст. 3 Господарського кодексу України.

Підстави виникнення господарських зобов'язань викладені у ст. 174 Господарського кодексу України.

Перерахування Управлінням коштів за платіжним дорученням Виконавчої служби на рахунок Товариства не є господарським зобов'язанням першого перед останнім, оскільки підстави виникнення таких зобов'язань відсутні.

До сфери господарських відносин не входить реалізація Казначейством України державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів відповідно до "Положення про Державну казначейську службу України", затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, що встановлено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено ч. 1, ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби; стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Згідно з підп. 12.27, 12.28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку; контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

У конкретному випадку Управління не було іншим органом виконання рішень у розумінні ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

З викладеного слідує, що господарські зобов'язання між Товариством та Управлінням відсутні, внаслідок чого відсутня й відповідальність за невиконання таких зобов'язань, встановлена ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Правовідносини сторін при перерахуванні коштів за платіжним дорученням Виконавчої служби не регулюються й Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати у сумі судового збору з вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 1827 грн. судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

У засіданні 08.09.14 господарським судом проголошені вступна і резолютивна частини рішення.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Засвідчений належним чином примірники рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення третій особі (за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, буд. 47).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.09.14.

Суддя Н. В. Болгар