Постанова № 4043337, 23.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23.06.2009 Справа № 2а-8128/08/2/0170

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіШереніна Ю.Л.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. при секретарі судового засіданняГалайдіна Г.І. за участю: від позивача: Дерев'янко О. М., довіреність б/н від 31.03.2009,

від відповідача: не зявився,

прокурор: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 23.03.2009 у справі №2-а-8128/08/2

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до відповідача - Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000),

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95015),

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.

На думку позивача, документальну невиїзну перевірку Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром", за результатами якої відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, проведено з перевищенням повноважень. Єдиною нормою закону, яка регулює проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної) бюджетного відшкодування податку на додану вартість виступає підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За самий пізній з перевірених податкових періодів серпень 2008 року, податкова декларація представлена відповідачу 20.09.2008; встановлений законом термін на проведення документальної невиїзної перевірки закінчився 20.10.2008. Як зазначено в Акті перевірки, перевірку закінчено 13.11.2008, що перевищує максимально допустимий термін її проведення. Щодо права проведення контролюючим органом позапланової виїзної перевірки (документальної), яка також передбачена підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач зазначив, що з змісту наведеної норми закону проведення такої перевірки можливо лише після проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної) при наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.

Відносно неправомірності зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування позивач вказує, що показник "податковий кредит" впливає на обчислення показника "бюджетне відшкодування". Згідно з діючим законодавством при порушенні правила звичайної ціни коригування суми бюджетного відшкодування без коригування податкового кредиту не можливо. Відповідач при наявності висновку в Акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту прийняв спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, не скоригував при цьому первинно визначені позивачем показники податкового кредиту.

В письмових поясненнях до позову, наданих в процесі розгляду справи, позивач також зазначив, що лист Торгівельно-промислової палати Криму від 07.11.2008 №615/08-17 про середню ринкову вартість на хлор рідкий у Криму в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року не містить інформацію про звичайну ціну, саме яка є предметом доказування, тому не може вважатися належним доказом.

В наданих запереченнях на позов відповідач наполягав на дійсності висновків, зроблених в Акті перевірки, у зв`язку з чим дії контролюючого органу по прийняттю податкового повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008 є правомірними та відповідають діючому законодавству.

Листом від 13.03.2009 №05/1-3844/09 прокурор Автономної Республіки Крим повідомив суд про вступ в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративний процес по справі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 позов Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" задоволений повністю: податкове повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008 визнано протиправним. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір в розмірі 3,40грн. (а. с. 59-61).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про порушення позивачем порядку визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року зроблений контролюючим органом на підставі припущень, без існування належного обґрунтування завищення платником податку звичайної ціни на придбану ним сировину, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, відповідачем не представлені докази того, що під час проведення перевірки 13.11.2008, існували підстави вважати, що розрахунки сум бюджетного відшкодування за кожний місяць, які раніше надавались позивачем, зроблені з порушенням вимог податкового законодавства, з чого випливає, що відповідач під час проведення перевірки 13.11.2008 та складання Акту перевірки №1333/23-4/05444552/210 діяв у спосіб, не передбачений діючим законодавством України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України подав заяву про апеляційне оскарження, апеляційну скаргу, в який ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 у справі №2-а-8128/08/2, прийняття нової постанови, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційні скарзі відповідач не погоджується з позицією суду першої інстанції, посилається на порушення Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального права - підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також порушення норм процесуального права - статей 49, 65 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач також зазначив, що доводи, приведені ним в Акті перевірки від 13.11.2008 №1333/23-4/05444552/210, відповідають відомостям, викладеним в інформації Торгівельно-промислової палати Криму від 07.11.2008 №615/08-17, згідно з якою середня ринкова вартість на хлор рідкий у Криму в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року знаходиться у межах від 700,00грн. до 950,00грн.

У зв`язку з тим, що показник "звичайна ціна + 20%" (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість") менш, ніж ціна, за якою позивач придбав хлор рідкий у ПП "СВ «Промхімпостачання" в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року (1800,00грн. за одну тону), податковий кредит з податку на додану вартість повинен бути розрахований позивачем виходячи з звичайних цін 700,00-950,00грн. за одну тону.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, зазначивши, що на його думку відповідач в апеляційній скарзі не привив доводів, з яких вбачається у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

В судове засідання, яке відбулося 23.06.2009, відповідач, прокурор явку не забезпечили, про дату, час, місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, виходячи з цього судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами в відсутність відповідача, прокурора.

За правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період жовтень 2007 року серпень 2008 року, про що складено Акт №1333/23-4/05444552/210 від 13.11.2008.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2156283,07грн. по наступним податковим деклараціям з податку на додану вартість: за жовтень 2007 року 427730,55грн., за листопад 2007 року 102873,29грн., за грудень 2007 року 347202,65грн., за січень 2008 року 385149,80грн., за лютий 2008 року 62407,12грн., за березень 2008 року 121390,04грн., за квітень 2008 року 109852,39грн., за травень 2008 року 28715,15грн., за червень 2008 року 290188,06грн., за липень 2008 року 175948,43грн., за серпень 2008 року 104825,59грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008 з посиланням на пункти "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000, пункт 1 статі 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 , підпункти 7.7.1, 7.7.2 підпункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (а. с. 7).

Цим податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, виходячи з того, що невідшкодована сума на момент перевірки склала 2141125,00грн., а у зв`язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки позивача відшкодовані йому в розмірі 15158,00грн., то відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу тим же податковим повідомленням-рішенням нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7579,00грн.

Згідно з Актом перевірки 02.10.2006 між ПП "СВ "Промхімпостачання" (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір №171, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає продукцію (товар) згідно додатку до договору.

Відповідно до додатків до договору предметом купівлі-продажу виступає хлор рідкий за ціною 1800,00грн. за одну тону.

У податковому обліку податковий кредит з податку на додану вартість позивач формував виходячи з договірної ціни 1800,00грн. за одну тону.

За письмовою інформацією Торгівельно-промислової палати Криму від 07.11.2008 №615/08-17 середня ринкова вартість на хлор рідкий у Криму в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року знаходиться у межах від 700,00грн. до 950,00грн., що надало підстави відповідачу зробити висновки в Акті перевірки, що ціна, за якою позивач придбав хлор рідкий у ПП "СВ "Промхімпостачання" в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року, на 257 відсотків вище за припустиму звичайну ціну та на 308 відсотків вище за звичайну ціну, а також про те, що показник "звичайна ціна + 20%" менш, ніж ціна, за якою позивач придбав хлор рідкий у ПП "СВ "Промхімпостачання" в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року (1800,00грн. за одну тону), тому податковий кредит з податку на додану вартість повинен бути розрахований позивачем виходячи з звичайних цін 700,00-950,00грн. за одну тону.

Таким чином, спірні правовідносини виникли щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які декларувались позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року, враховуючи те, що податковий кредит з податку на додану вартість по операції - купівлі-продажу хлору рідкого за вказаний період формувався позивачем виходячи з придбанням хлору рідкого протягом жовтня 2007 року серпня 2008 року за ціною, яка відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Виходячи з приписів статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування податком на додану вартість операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни (пункт 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Абзацом першим підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну (абзац перший підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Всупереч вимогам підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дослідження ринку купівлі-продажу хлору рідкого з метою встановлення яка справедлива ринкова вартість такого товару склалася на момент купівлі-продажу на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території з використанням при цьому інформації про договори у співставних умовах, а також належне обґрунтування того, що позивач в період часу, що перевірявся, мав можливість укласти договори, на умовах співставних викладеним у договорі з ПП "СВ "Промхімпостачання", з іншими суб`єктами господарювання, визначивши ціну за хлор рідкий нижче чим 1800,00грн. за одну тону, в Акті перевірки №1333/23-4/05444552/210 від 13.11.2008 відповідачем не приводилося.

Для визначення звичайної ціни товару - хлору рідкого відповідач зробив запит до Торгівельно-промислової палати Криму, яка листом від 07.11.2008 №615/08-17 повідомила, що середня ринкова вартість на хлор рідкий у Криму в період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року знаходиться у межах від 700,00грн. до 950,00грн. і що приведені ціни носять довідковій характер і можуть залежати від умов контракту і обсягів поставки, форми платежу, якісних характеристик товару, цінової політики фірми-виробника і кон`юктури зовнішніх товарних ринків, та визначатися за взаємним узгодженням між продавцем та покупцем.

Договір №171 від 02.10.2006 з додатками до нього, укладений між ПП "СВ "Промхімпостачання" (продавець) та Красноперекопським відкритим акціонерним товариством "Бром" (покупець), за умовами якого позивач придбав хлор рідкий за ціною 1800,00грн. за одну тону, не визнаний таким, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині домовленості сторін щодо ціни товару.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист Торгівельно-промислової палати Криму від 07.11.2008 №615/08-17 не є належним доказом правомірності висновків податкового органу в розумінні частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Необхідно зазначити, що за нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковому органу при проведенні перевірки платника податку надано право запитувати інформацію щодо розміру звичайних цін на той або інший товар, але цим Законом не передбачено, що отримана через запит інформація у разі придбання суб`єктом господарювання товару за ціною більше ніж звичайна ціна є достатнім доказом допущення ним порушення правила звичайної ціни.

Підпункт 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає право податкового органа за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, провести протягом 30 днів позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу наведеної норми випливає, що податковому органу до початку проведення перевірки не можуть бути відомі результати перевірки: чи підтвердиться заявлена сума бюджетного відшкодування, чи є підстави провести донарахування платнику податку податкових зобов`язань або зменшити розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

За загальними правилами підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про застосування непрямих методів податковим органом приймається рішення.

Таким чином, до початку проведення перевірки платника податку з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з застосуванням звичайних цін контролюючий орган повинен прийняти рішення про застосування непрямих методів, що відповідачем не зроблено.

З аналізу алгоритму визначення суб`єктом господарювання суми бюджетного відшкодування вбачається, що при порушенні правила звичайної ціни коригування суми бюджетного відшкодування без коригування податкового кредиту є порушенням податкової дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування без відповідного коригування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже дії відповідача по зменшенню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які декларувались позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року, виходячи з того, що податковий кредит з податку на додану вартість по операції - купівлі-продажу хлору рідкого за вказаний період формувався позивачем із договірної ціни 1800,00грн. за одну тону, а ні з розрахунку звичайних цін 700,00грн.950,00грн., не ґрунтуються на законі, що є належною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008 протиправним.

Питання проведення документальної невиїзної перевірки Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" з порушенням норм чинного законодавства відповідачем у апеляційній скарзі не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ним у судовому засіданні 23.03.2009 заявлено клопотання про виклик у якості свідка для дачі пояснень представника Торгово-промислової палати Криму, однак указане клопотання залишено без задоволення, у зв`язку з чим Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим порушена норма процесуального права, а саме статті 49, 65 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Отже всупереч вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не зазначено у апеляційній скарзі у чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

Таким чином, доводи відповідача про те, що відмовляючи йому в задоволенні клопотання про виклик до суду свідка представника Торгово-промислової палати Криму, суд першої інстанції порушив статті 49, 65 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія розцінює як безпідставні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідка судом може бути викликана кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

З журналу судового засідання від 23.03.2009 вбачається, що у судовому засіданні у присутність представників сторін розглядалось клопотання відповідача про виклик свідку, в задоволенні якого у подальшому було відмовлено. Разом з тим у судовій справі є наданий відповідачем для долучення до матеріалів справи лист Торгівельно-промислової палати Криму від 07.11.2008 №615/08-17, який містить інформацію про середню ринкову вартість на хлор рідкий у Криму за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року (а.с.19). Враховуючи те, що згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд при розгляді справи оцінює належність, допустимість, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також те, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають обов`язковості для суду викликати свідків з ініціативи осіб, які беруть участь у справі, судова колегія вважає дії суду першої інстанції щодо залишення клопотання відповідача про виклик до суду свідка без задоволення такими, що не порушують статті 49, 65 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення.

Судовим рішенням від 23.03.2009 податкове повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008 визнано протиправним.

Враховуючи необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, керуючись приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає за необхідне вийти за межі позову та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222304/0 від 18.11.2008.

Викладене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційна скарга Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишається без задоволення у зв`язку з тим, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не спростовується доводами апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 у справі №2-а-8128/08/2 змінити.

Пункт другий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 у справі №2-а-8128/08/2 викласти в наступній редакції:

"Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000222304/0 від 18.11.2008".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2009 у справі №2-а-8128/08/2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.

Головуючий суддяпідписЮ.Л.Шеренін

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін