Ухвала суду № 40431951, 29.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1312/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2400/14

Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В.Д.

Доповідач Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Буленка О.О.

Суддів: Акопян В.І., Винниченка Ю.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ " Райффайзен Банк Аваль" Чух Ю.В.

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ " Райффайзен Банк Аваль" , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення сум вкладів, відсотків, пені та відсотків річних від сум боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року позов ОСОБА_3- задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 - 02/77 від 29 вересня 2004 року 5000 доларів США; в рахунок відсотків по цьому вкладу 550 доларів США; в рахунок пені за цим договором 912,5 доларів США та в рахунок 3% річних від суми неповернутого боргу 1525,41 доларів США всього, стягнуто за даним договором 7987,91 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час звернення в суд становить 93586,35 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 - 02/75 від 26 вересня 2008 року 51000 доларів США; в рахунок відсотків по цьому вкладу 12240 доларів США; в рахунок пені за цим договором 9307,5 доларів США та в рахунок 3% річних від суми неповернутого боргу 8831,07 доларів США всього, стягнуто за даним договором 81378,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час звернення в суд становить 953431,33 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором 3654 ( три тисячі шістсот п'ятдесят чотири ) гривни.

З рішенням суду не погодилася відповідач та його представник подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю

Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, вказуючи на невідповідність наданого позивачем прибуткового ордеру, який не може бути оцінений судом як належний доказ внесення готівки на депозитний рахунок, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, неправильно оцінив докази, які мають значення для вирішення справи. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що спірні договори були укладені за завищеною відсотковою ставкою, яка не була затверджені установою Банку, вимоги про стягнення 3% річних та пені заявлені з пропущенням терміну позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 29 вересня 2004 року між позивачем ОСОБА_3 та АППБ „ Аваль" ( надалі перейменованим у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") було укладено Договір № 20/02 - 02/77, за умовами якого позивач передав відповідачу - банку терміном на 6 місяців готівкою валютні кошти в сумі 5000 доларів США з виплатою 22 % річних / а.с. 16 /.

Факт передачі позивачем цих коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого Договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 7 від 29 вересня 2004 року, другий примірник якого оглянуто в судовому засіданні / а.с. 17 /.

Також, 26 вересня 2008 року між позивачем та АППБ „Аваль" ( надалі перейменованим у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") було укладено Договір № 20/02 - 02/75, за умовами якого позивач передав відповідачу - банку терміном на 12 місяців готівкою валютні кошти в сумі 51000 доларів США з виплатою 24 % річних / а.с. 18 /.

Факт передачі позивачем валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого Договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 26 вересня 2008 року, другий примірник якого оглянуто при розгляді справи на вимогу сторони відповідача / а.с. 19 /.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні договори відповідають вимогам названих норм, оскільки мають просту письмову форму й містять всі умови, необхідні для договору даного виду: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Відповідно до Пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція ( другий примірник прибуткового касового документа ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем копії прибуткових валютних ордерів від 29 вересня 2004 року та 26 вересня 2008 року / а.с. 17, 19 / відповідають вказаним вимогам Інструкції ,внаслідок чого підтверджує внесення ОСОБА_3 грошових коштів до банку

Встановивши, що положення вищевказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обов'язкових правил поведінки для клієнтів банку, суд дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що ОСОБА_3 не може нести відповідальність за порушення працівниками банку положень Інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

Також, судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідно до посадової інструкції начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" Толмачової Л.М., остання на час укладення договору з позивачем мала право на заміщення будь-якого працівника банку, у тому числі і касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, на підставі діючої на той час довіреності, мала право підписувати від імені ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри ) і одержувати майно.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму Договорів банківського вкладу 29 вересня 2004 року та 26 вересня 2008 року.

Також, є вірним висновок суду першої інстанції, що видані банком ОСОБА_3 прибуткові валютні ордери за Договорами №№ 1, 2 мають підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, ці ордери є документами бухгалтерського обліку, складені представником банку і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник - позивач.

Окрім того, частина третя статті 1058, частина друга статті 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами права відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Виходячи зі змісту статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 8 глави 2 розділу III Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Зазначена правова позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі № 6-17цс12 та від 25 квітня 2012 року по справі № 6-20цс12.

За підстав, викладених вище, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що кошти від позивачки до каси банку не надходили, рахунок по ним не відкривався та договір не укладався. Також, колегія суддів вважає, що ці обставини не спростовують факту передання позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника, а у виданому вкладнику прибутковому касовому ордеру банком був зазначений номер рахунку, який відповідав змісту договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. раніше згаданих Договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення сум вкладів за вищевказаними Договорами ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення у сумах, зазначених у позовах, відповідно 5000 доларів США та 51000 доларів США.

Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно надано оцінку спірним депозитним договорам в частині нарахування процентів у розмірі 22% та24% річних, виходячи з наступного.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судом першої інстанції достовірно встановлено факт існування між сторонами договірних правовідносин з приводу банківського вкладу.

Враховуючи положення вищевказаних норм ЦК України щодо дії принципу свободи договору та тих обставин, що договір банківського вкладу не визнаний недійсним в судовому порядку, то колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що при здійсненні розрахунку належних позивачу до сплати відсотків слід виходити з розміру відсотків, визначених договором № 20/02 -02/77- 22 % річних та за договором № 20/02-02/75 - 24 % річних (п.1.2. Договорів).

Таким чином, доводи апелянта про безпідставність здійснення розрахунку відсотків, виходячи з розміру 22% та 24 % річних, як то визначено п. 1.2. Договору, не спростовують висновків суду та суперечать нормам чинного законодавства.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом норм щодо застосування як загальних, так і спеціальних строків позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 - 7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для усіх судів України.

При вирішенні даного спору судом приймається як обов'язкова до застосування постанова Верховного Суду України № 6-39цс від 29 травня 2013 року, в якій зроблено правовий висновок про те, що у разі порушення Банком обов'язку повернути вклад і нараховані проценти з нього підлягають стягненню на користь вкладника окрім суми депозиту проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини 2 ст. 625 ЦК України.

Також, врахувавши правову позицію Верховного Суду України у постанові № 6-116цс від 06 листопада 2013 року, за якою стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, вірно розрахувавши суму, яка підлягає до стягнення.

Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині задоволення позову про визнання батьківства.

Керуючись ст. ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ПАТ " Райффайзен Банк Аваль" Чух Ю.В. - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: _____ О.О.Буленко

Судді: ______ В.І.Акопян ___ Ю.М.Винниченко