Ухвала суду № 40431864, 09.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1203/14-к

Провадження № 11-кп/779/261/2014

Категорія ч.1 ст. 156КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст.156 КК України, за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_9 на вирок Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.156 КК України - два роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та згідно ст.76 КК України на нього покладено певні зобов`язання.

Постановлено стягнути із ОСОБА_8 на користь держави 1468,32грн. витрат за проведення експертизи.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

Як встановив суд, кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинив за наступних обставин: 28.12.2013 року близько 07.00 години ОСОБА_10 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи умисно та протиправно, маючи злочинний намір на порушення нормального фізичного, психічного та соціального розвитку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 та вчинення відносно нього розпусних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатних викликати фізичне та моральне розбещення потерпілого, з метою збудження у ОСОБА_11 статевого інстинкту та задоволення власної статевої пристрасті, вчинив розпусні дії фізичного характеру з ОСОБА_11 , які виразилися в оголенні власних статевих органів.

В апеляційній скарзі старший прокурор прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_9 вважає вирок суду незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.156 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

В своїх запереченнях обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 не погоджуються з доводами апеляційної скарги прокурора. Зазначають, що в процесі досудового розслідування і під час розгляду кримінального провадження обвинувачений не заперечував своєї вини у інкримінованому йому злочині, дав правдиві показання щодо обставин вчинення злочину, визнав вину повністю, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого та його батьків. Просять вирок суду залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, тому просить постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі;

- обвинувачений ОСОБА_8 в засіданні апеляційної інстанції пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, що не вчинятиме надалі жодних правопорушень, вирок суду вважає законним, просить не позбавляти його волі і залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення;

- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого зазначає, що потерпілий не має жодних претензій ні до обвинуваченого ні до призначеного останньому покарання, вирок суду просить залишити без змін як законний та обґрунтований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, з`ясувавши обставини кримінального провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини та правильності кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_8 у вчиненому не оспорюються, тому апеляційною інстанцією, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, не перевіряються.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з вироку суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання, належним чином дотримався вимог зазначених законів.

Врахувавши як ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшуючу покарання обставину каяття обвинуваченого, так і інші дані, що відповідно до закону впливають на покарання винної особи, те, що він позитивно характеризується, має місце роботи, є опікуном двох перестарілих осіб, вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілого та його законного представника, які при визначенні міри покарання поклалися на розсуд суду, при відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування ним покарання з встановленням іспитового строку. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням мотивоване належним чином.

Посилання прокурора в апеляції на те, що обвинувачений впродовж всього періоду провадження досудового та судового слідства не визнавав вини у вчиненому, не розкаявся та не зробив жодних спроб по відшкодуванню завданої моральної шкоди, є безпідставними. Як вбачається з вироку суду ОСОБА_8 під час судового розгляду провадження спочатку визнавав себе винним частково, а в кінці судового слідства розкаявся у вчиненому та повністю визнав себе за винного (а.с.83 т.2), тому суд обґрунтовано визнав каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, оскільки повне визнання своєї вини у вчиненому, розкаяння на любій стадії судового розгляду справи свідчать про критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

Доводи апелянта про невідшкодування обвинуваченим заподіяної потерпілому моральної шкоди колегія суддів вважає необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження цивільний позов потерпілим до обвинуваченого про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди не заявлявся. Більш того, під час досудового розслідування представник потерпілого ОСОБА_11 подав заяву про відмову від пред`явлення цивільного позову в інтересах неповнолітнього сина, зазначивши, що претензій будь-якого характеру до ОСОБА_8 не має (а.с.40 т.1).

Колегія суддів приходить до висновку, що переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання в апеляційній скарзі прокурора не наведено, у зв`язку з чим вважати призначене ОСОБА_8 судом покарання із застосуванням ст.75 КК України надто м`яким підстав не вбачається.

Колегія суддів також враховує обставини, за яких обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, та вважає, що ОСОБА_8 призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для скасування вироку внаслідок м`якості призначеного обвинуваченому покарання та постановлення нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить, тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2014 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуюча ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_12 . Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_2