Ухвала суду № 40430401, 10.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1202/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1850/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Пшеничниківської сільської ради та відділу Держземагенства у Тисменицькому районі про визнання незаконним рішення сільської ради, недійсним Державного акту на право власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

28.05.2014 року ОСОБА_3 звернулась із зазначеним позовом та вказала, що рішенням Пшеничниківської сільської ради від 25.12.1993 року їй передано у приватну власність 0,08 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, 0,20 га - сінокосу, 0,19 га - для ведення селянського господарства та 0,05 га - для садівництва.

Під час виготовлення технічної документації із землеустрою для приватизації земельних ділянок з'ясувалось, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Заговда» становить фактично 0,16 га замість 0,19 га згідно рішення сільської ради.

Посилаючись на те, що відповідачу ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,10 га в урочищі «Заговда», а фактично передано у власність 0,1721 га, в тому числі і належні їй 0,03 га, ОСОБА_3 просила визнати незаконним рішення Пшеничниківської сільської ради від 30.12.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку площею 0,1721 га для ведення ОСГ та передачі її у власність ОСОБА_2

Просила також визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1721 га для ведення ОСГ в урочищі «Заговда» в с. Пшеничники, виданий на ім'я ОСОБА_2 та зобов'язати останнього повернути частину земельної ділянки розміром 2,46 м зі сторони польової дороги та 2,23 м зі сторони вул. Б.Хмельницького.

Рішенням Тисменицького районного суду від 21 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що рішенням сільської ради від 25.12.1993 року їй було передано, крім інших ділянок, земельну ділянку площею 0,19 га в урочищі «Заговда» і цією ділянкою вона користувалась ще з 1961 року.

Не дав суд оцінки і тому, що ОСОБА_2 рішенням сільської ради від 06.09.2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,10 га в урочищі «Заговда», а фактично передано у власність 0,1721 га.

Не враховано судом і того, що вона як суміжний землекористувач не погоджувала межі земельної ділянки при передачі останньої у власність ОСОБА_2

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Пшеничниківської сільської ради від 30.12.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право на земельну ділянку» 14.04.2010 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1721 га в урочищі «Заговда» с. Пшеничники Тисменицького району Івано-Франківської області.

Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3

Рішенням Пшеничниківської сільської ради від 25.12.1993 року ОСОБА_3 дійсно надано у приватну власність 0,08 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, 0,20 га земельної ділянки сінокосу, 0,05 га земельної ділянки для садівництва та 0,19 га земельної ділянки в урочищі «Заговда» для ведення особистого селянського господарства.

Однак, у п. 2 цього ж рішення зазначено про відсутність можливості видати державні акти на право приватної власності на землю, а обміри земельних ділянок та вирахування площ було проведено без достатньої точності (відсутність спеціалістів) при видачі державних актів будуть погоджені границі суміжників, а також можливі незначні зміни загальної площі ділянки.

Встановлено, що ОСОБА_3 до 2012 року не оформляла право власності на земельні ділянки.

Рішенням Пшеничниківської сільської ради від 28.05.2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,32 га, в тому числі 0,08 га для обслуговування домоволодіння та 0,24 га для ведення особистого селянського господарства.

При проведенні обмірів земельних ділянок по установлених межах, встановлено, що земельна ділянка, надана ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Заговда», фактично становить 0,16 га замість 0,19 га.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не подала доказів надання їй у власність саме 0,19 га земельної ділянки, оскільки нею не надано акт встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі.

Не подала позивач також доказів того, що відповідач самовільно зайняв 0,03 га земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_3 не подала доказів про порушення свого права користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

В.М. Вакарук